|
Вороновиця - селище міського типу. Розміщене поблизу невеликої річки Воронви - приток Південного Бугу, через Вороновицю пролягає автошлях та залізнична колія. Перша згадка про село зустрічається у писемних джерелах за 1545 рік. Польські пани, які володіли селом з поч. ХVІІ ст. не раз перепродували його. В той час у Вороновиці нараховувалось 110 будинків заможних селян.
По указу короля Августа III у 1748 році Вороновиця одержує статус містечка. Та розвитку його перешкоджало кріпацтво. В сер. ХVIII ст. Вороновиця стає власністю польського магната Михайла Грохольського, і зостається в цій сім'ї понад 100 років. В 70-х роках ХVІІІ ст. Грохольські будують на місці старого панського маєтку великий палац. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770-1777 рр. Архітектурні прийоми будівництва запозичені із Італійської архітектурної епохи Палладіо - палаци з легко вигнутими боковими крилами. Схема палацу - основний об'єм палацу з портиком та фронтоном, який доповнюється по боках галереями, фланкіруємими павільйонами. Можливим архітектором був Д. Мерліні, який в 1774-1777 роках був королівським архітектором і розробляв проекти палаців польським магнатам, проживаючим на Україні.
Триповерховий об'єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на самій високій точці місцевості. При допомозі широко розставлених полуовальних крил, будинок наче "обнімав" тих, хто наближався до палацу. По периметру крила охоплює орнамент із гирлянд плодів і квітів, який чередується з бичачими черепами - мотив далекого язичного минулого.
Загальна площа приміщення будинку 2500м. В приміщенні розташовано 43 кімнати: 1-й поверх - вестибюль, гардероб, прийомна, служби. 2-й поверх - парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека. 3-й поверх - жилі кімнати, приміщення для прислуги. Найбільш парадними і багато оформленими були зали другого поверху південного крила, де зберігся скульптурний декор стелі (тепер тут розташований музей авіації та космонавтики).
Палац був оточений парком, закладеним в кінці ХVІІІ ст. Територія парку спланована за принципом французьких парків ХVІІІ ст. Перед головним фасадом був розташований круглий партер, оточений цегляною огорожею.
Останнім власником, вороновицького маєтку, із Грохольських був - Адольф Грохольський, який виїхав у Австрію. А будинок в 1869р. був куплений в Одесі на торгах Миколою Федоровичем Можайським - капітаном II рангу. Але згодом новий володар трагічно загинув і управляти маєтком приїжджає брат покійного - капітан І рангу Олександр Федорович Можайський. Він прожив в помісті з 1869 по 1876р.
За період життя у Вороновиці Олександр Федорович крім того, що охоплював посаду Брацлавського мирового судді, він виконав значну роботу, яка передувала побудові повітроплавального снаряду. Він проводив досліди з птахами, вивчаючи умови горизонтального польоту, моделює велетенські повітряні змії. Саме, проживаючи у Вороновиці, Можайський виготовляє свою першу модель. Вона складалась з невеличкого човника в середині якого вміщена годинникова пружина. Човник встановлений на чотирьох коліщатах, які слугують для розбігу і посадки. До бортів човника прикріплено крильце, застосовано невеликий пропелер, вертикальне та горизонтальне оперіння. Для випробовування своєї моделі Олександр Федорович вибрав високий пагорб на березі р. Південний Буг біля с. Потуш, що в урочищі "Дубина", де знаходилась дача Можайських. Планер прив'язували довгим мотузком до трійки коней. Коли коні швидко тягли воза, особливо з гори, планер злітав у повітря і рухався за возом, при зменшенні швидкості апарат знижувався і котився на своєму візку. Польоти на повітряному змії дали можливість О. Ф. Можайському правильно визначити розміри підйомної поверхні, здатної тримати літальний апарат важчий за повітря, з людиною. Олександр Федорович з новою енергією береться за свої літаючі моделі і значно удосконалює їх.
В 1876 році О.Ф.Можайський вирішує переїхати до Петербурга, щоб там, як він писав "Подальшими дослідами над моделями перевірити свій проект повітроплавання".
Повітряний змій Можайського зберігався досить довго. Виявлено, що у 90-х роках молодий Можайський (Микола Миколайович) відремонтував змія і демонстрував його польоти на дачі "Дубини". Дача Можайських "Дубина" згоріла в 1918р., нажаль згоріла і модель планера. Сьогодні на місці випробовування апарату встановлено пам'ятний знак, збереглись залишки парку, який був біля дачі.
Багато чого бачило на своєму віку село Вороновиця: коронованих осіб, революції, війни репресії, будівництво "Світлого майбутнього", всі ці катаклізми пережив палац Грохольських.
Лише в 1971 році в бувшому маєтку Можайських було розміщено музей Історії авіації та космонавтики. Музей створювали учні та вчителі Вороновицької СШ №1, при допомозі льотчиків підшефної частини. В 1972 р. музею присвоєно звання "Народний музей", в 1989 р. музей став державним.
Експозиція музею розповідає про розвиток вітчизняної авіації від перших літальних апаратів до реактивних літаків, до польотів космічних кораблів.
В 1998 році в музеї проведено реекспозицію. Нині це - державний музей історії авіації та космонавтики України, який складається з розділів:
1. Зародження і початковий період розвитку авіації. Діяльність О. Ф. Можайського.
2. Військова авіація.
3. Авіація України на сучасному етапі.
4. Внесок України в становлення та розвиток космонавтики.
Початок експозиції ознайомлює відвідувачів з першими спробами людини оволодіти небесами. Ще у ХV ст. геніальний Леонардо да Вінчі, першим почав розробляти теорію польоту людини, в 1475 р. сконструював апарат вертикального злету (представлено схему апарату Леонардо да Вінчі). Перехід від експеременту до точних розрахунків, науково обгрунтували політ людини у повітрі вчені: М. В. Ломоносов, А. Телешов, Д. І. Менделєєв, М. Е. Жуковський, К. Е. Ціолковський. Але значне місце серед вчених - винахідників належить винаходу О. Ф. Можайського.
Олександр Федорович Можайський народився 21 березня 1825 року, в сім'ї віце-адмірала Федора Тимофійовича Можайського. Закінчивши в 1841р., Петербургський кадетський корпус, Олександр Федорович стає офіцером флоту. Про життя та діяльність О. Ф. Можайського змістовно розповідають документи, фото, книги, малюнки, які розміщені у вітринах музею. Збереглись і деякі особисті речі винахідника, це портсигар та картина намальована самим Можайським. Відвідувачі можуть розглянути модель літака, у зменшеному вигляді, якого сконструював винахідник в 1884 році.
Далі в експозиції представлені авіатори та авіаконструктори, які на поч. XX ст. жили і працювали на Україні. Це авіаконструктори: І. І. Сікорський, К. О. Калінін, Д. Григорович, пілоти: М. Ефімов, С. Уточкін, П. Нестеров, Е. Крутень та ін.
Про виготовлення перших літаків на Україні розповідають стенди про Харківський авіаційний завод представлені моделі перших літаків вітчизняного виробництва: К-1, К-2, К-7.
В експозиції велике місце відведено ролі авіації періоду Великої Вітчизняної війни. В перші ж дні війни небо Вінниччини захищали льотчики 88-го винищувального авіаційного полку, який базувався в с. Бохоники Вінницького р-ну, та льотчики 132 бомбардувального авіаполку, який з 1940 р. базувався поблизу с. Печора Немирівського р-ну. На всіх фронтах льотчики показували приклади мужності та героїзму. Ас номер один Радянських ВПС, тричі Герой Радянського Союзу - Іван Кожедуб. А визволяли Вінниччину льотчики 235 штурмового авіаполку. Представлені фото героїв цього авіаполку: П. Дилько, В. Лазарев, І. Могильчак. В цьому полку служив двічі Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт Г. Т. Береговий, брав участь у визволенні Вінниччини. В повоєнні роки він неодноразово бував у Вінниці, відвідував однополчан, віддавав шану загиблим друзям, став почесним громадянином м. Вінниця. Відвідував в 70-ті роки і музей , довгий час вів переписку з учнями Вороновицької СШ № 1, листи і фото зберігаються у фондах музею. Представлені моделі літаків періоду Великої Вітчизняної війни - По-2, Іл-4, Ту-2 та ін.
В музеї експонуються портрети льотчиків, Героїв Радянського Союзу, вихідців з Вінниччини. Серед них наші земляки - Колісник Павло Антонович, який народився в с. Степанівна, служив у морській авіації, загинув в 1943 році.
Герой Радянського Союзу - Олійник Григорій Микитович, родом із Вороновиці, відважний герой здійснив 376 бойових вильотів і знищив 23 фашистських літаки. Загинув в 1953р. під час виконання завдання.
Сьогоднішня авіація представлена в документах, фотографіях, речах:
· Феодосійський науково-виробничий центр Збройних Сил України.
· Герої льотчики із Вінниччини, які загинули на території Афганістану.
· "Українські соколи" - пілотажна група Військово-Повітряних Сил України.
· Полковник, льотчик М.Коваль, який неодноразово займав перші місця з вищого пілотажу , серед провідних льотчиків світу.
· Нагрудні знаки класної класифікації льотного складу ВПС України введені в 1998р.
· Технічний комплекс "АНТОНОВ".
Наша незалежна держава являється і космічною державою. В грудні 1997 р. було здійснено політ, у складі міжнародного космічного екіпажу, льотчика-космонавта, громадянина України - Леоніда Каденюка. В експозиції відображено перші кроки людини в космос, побут космонавтів на орбіті, продукти харчування, одяг, тощо.
Експонати музею відображають талант, енергію, працю винахідників льотчиків, їх віддане служіння Батьківщині - хороший приклад для наслідування поколінь.
Сьогодні під дахом бувшого палацу Грохольських - Можайських працює ще один музей - меморіальна кімната-музей кобзаря Володимира Максимовича Перепелюка.
8 листопада 2000р. було відкрито музей на честь вшанування 90-річчя українського кобзаря В. М. Перепелюка. Шлях до кобзарства, як високого мистецтва, був злетом його таланту. А все починалось з Вороновицького аматорського театру при сільськогосподарському технікумі, де йому в п'єсі "Тарасова ніч" потрібно було зіграти роль кобзаря. В 1939р. В. Перепелюка запрошують до кобзарського ансамблю при Київській філармонії. В 1944 р. створюється в Києві Державний український народний хор. Перепелюк стає солістом хору, створює свої твори: "Дума про визволення України", "Про Ковпака", "Про Олега Кошового", пісні "Доріженька", " Про закінчення війни".
Провідна роль артиста давала можливість зніматись в кінофільмах як: "Тарас Шевченко", "Зачарована Десна", "Сліпий музикант". Вся багатогранна діяльність кобзаря відображена в експонатах музею це і фото різних років, листи, ноти, журнали, музичні інструменти, які належали Володимиру Максимовичу, особисті речі тощо.
В 70-х роках В. М. Перепелюк вийшов на пенсію, повернувся до Вороновиці. Володимир Максимович дуже любив природу, ліс і тому іде працювати до лісництва. Хоч і був понад чверть століття артистом, але в душі назавжди лишався відданим землі. Ця робота надихала його на створення колекції "Геніальна художниця природа", яка нараховує 86 предметів зроблених руками майстра. З колекцією кобзаря ознайомлювались учні шкіл області, училищ, трудових колективів, про що свідчать книги відгуків зібрані кобзарем за багато років. В кожну гілочку, корінчик, з яких виготовляв вироби , кобзар вносив свою долю фантазії і таланту. Для кожної речі в нього була приготовлена пісенька чи вірш, придумував своїм витворам чудернацькі назви. Наприклад "Пегас", "Чапля-модниця", "Голодний вовк", " Птаха-ліра", "Жар-птиця", "Корабель пустелі", "Птиця-цариця" та інші.
Жива природа розкрила і літературний талант кобзаря. І виходять із-під пера: "Ой у лісі, лісі зеленому" /1969/, "Повість про народний хор", /1970/, "Ось вони які..." /1980/.
Музейна експозиція розкриває шлях В. Перепелюка до кобзарського мистецтва, зв'язки з корифеями української культури П. Тичиною, М. Рильським та ін. Про це свідчать багаточисельні книги з дарчими написами авторів, які виставлені на книжкових полицях в музеї. Творчість талановитого співця, кобзаря, майстра відкриває нам нові сторінки книги нашого українського фольклору і мистецтва.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
