Державний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"

Музей-заповідник „Поле Берестецької битви” розташований на острові Журавлиха, що поблизу села Пляшева Радивилівського району на Рівненщині. Саме тут у буремні роки визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького в 1651 році відбулася одна із значних битв в історії України проти шляхетського поневолення, відома як Берестецька битва. Берестецька битва належить до другого періоду визвольної війни. Перший її етап розпочався 1648 році. Козацько-селянська армія на чолі з Б. Хмельницьким одержала ряд блискучих перемог над польсько-шляхетськими військами під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями і завершила бойові дії у 1649 році договором з польським урядом, укладеним у місті Зборів (теперішньої Тернопільської обл.). На початку 1651 року польсько-шляхетські війська походом на Брацлавщину і Поділля продовжили війну. Король Ян II Казимир, мобілізувавши усі свої сили, протягом місяця збирав армію у місті Сокаль (теперішньої Львівської обл.) й у червні перевів її під місто Берестечко, де на правому березі річки Стир було влаштовано укріплений табір 150-тисячної польсько-шляхетської армії. Б. Хмельницький, зібравши своє 100-тисячне військо і дочекавшись прибуття союзника – кримського хана Іслам-Гірея III на чолі 30 тисяч кіннотників, рушив також під Берестечко на зустріч з противником. Генеральна битва відбулась в червні 1651 року на полях сіл Острів, Пляшева, Солонів і Митниця (теперішнього Радивилівського району Рівненської обл.). Перед битвою король поділив свою армію на три частини: ліве крило на чолі з польським гетьманом М. Калиновським і українським магнатом, князем, воєводою руським Я. Вишневецьким стояло поблизу села Солонів; центр під командою короля із зосередженою тут кіннотою, іноземною піхотою та усією артилерією розташувався на схід від табору; праве крило на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким стояло під лісом Курасівщина поблизу села Рідків. Козацько-селянська армія зайняла поля на захід від сіл Острів і Пляшева, кримські ординці – пагорб між селами Острів і Митниця. Битву розпочав Я. Вишневецький атакою кінноти проти козаків. Зазнавши втрат, він повернувся на попередні позиції. Тоді король спрямував центральну частину армії на кримських татар, які не витримали артилерійського обстрілу і втекли з поля бою, підступно захопивши в полон Б. Хмельницького. Битва тривала до ночі, але шляхті не вдалося зломити силу козацько-селянських військ на чолі з полковниками І. Богуном, Ф. Джалалієм, М. Гладким та іншими, які вночі відступили на територію сьогоднішнього села Острів, де на лівому березі річки Пляшівки навкруги свого табору збудували потужні земляні укріплення і протягом десяти днів перебували в облозі польсько-шляхетських військ. Обраний наказним (тимчасовим) гетьманом прославлений козацький полковник Іван Богун вирішив головне питання по врятуванню армії та зброї для подальшої боротьби. Для цього треба було вивести війська з табору через річку і болота на її правому березі. Більшість козацьких полків 10 липня вийшла з оточення, але на переправах через болото багато людей загинуло, козаки втратили весь обоз і артилерію. Шляхта заволоділа табором із запасами харчів і зброї, але переслідувати відступаючих не поспішала і розійшлася по домівках. Королівські війська у значно зменшеному складі пішли на Київ. Козаки й селяни, вийшовши з оточення, відступили на Київщину і в районі міста Біла Церква знову почали з'єднуватися у полки під проводом Богдана Хмельницького, який, визволившись із ханської неволі, узявся до збирання війська й організації оборони України. Всесильний час зрівняв із землею укріплення табору королівських військ у сьогоднішньому передмісті Берестечка – Піски, вали й рови козацько-селянського табору на місці теперішньої західної частини села Острів. Лише на горизонті між селами Острів і Митниця досі видніє пагорб – місце постою татарських військ. З 1970 року це місце досліджується археологічною експедицією Ровенського краєзнавчого музею. Розкопками знайдено понад 90 людських та 50 кінських кістяків і близько 5000 речей, що належали учасникам битви – козакам, селянам, ремісникам і польській шляхті. Болота правого берега Пляшівки в багатьох місцях зберегли сліди кривавої трагедії. Неподалік переправи – болотне озерце, зване Козаковою Ямою. Перекази пов'язують його із загибеллю останнього захисника Берестечка – козака, який після тривалого бою загинув геройською смертю, відкинувши пропозицію короля здатися. На галявині серед соснового лісочка поблизу Козакової Ями – місце вічного спочинку загиблих на переправах козаків і селян. Жителі навколишніх сіл зібрали тіла забитих, поховали їх і поставили кам'яні хрести; на одному вирізьблено дату „1651”. У північному напрямку від цього кладовища – оточений болотами невеликий острів Гайок. Саме тут зупинили польсько-шляхетські війська загін із трьохсот героїв-козаків, які протягом цілого дня вели нерівний бій. У 1910-1914 роках тут побудовано величний храм-пам'ятник – Георгіївську церкву, у підземеллях якої зберігаються численні останки загиблих на полі бою під Берестечком козаків і повстанців. Ця церква-мавзолей збудована архітектором В. Г. Леонтовичем за проектом, розробленим під керівництвом відомого архітектора О. В. Щусєва студентом Петербурзької Академії мистецтв В. М. Максимовим, і не має аналогів в архітектурі, її західну зовнішню стіну утворює іконостас з картиною видатного українського художника І.С. Їжакевича. Сюди ж у 1912 році з сусіднього села Острів перевезено Михайлівську церкву – один з найкращих зразків української дерев'яної архітектури середини XVII століття, в якій, за народними переказами, напередодні битви побував Б. Хмельницький. Церкви з'єднані підземним ходом, прокладеним з Михайлівської церкви до саркофага з козацькими кістками у підземеллях Георгіївської церкви. У 1966 році, в пам'ять про Берестецьку битву, на цьому місці створено музей-заповідник „Козацькі могили”. Крім Михайлівської та Георгіївської церков, у заповідник входить двоповерхова споруда колишніх келій, де розміщено музей. В його експозиції зібрані унікальні речі, знайдені під час розкопок: зразки селянського взуття – шкіряні „ходаки”; зброя повстанців – бойові коси, мушкети, шаблі, списи, порохівниці з порохом; особисті речі козаків – чоботи, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості. Групу військових речей складають наконечники прапорів і бунчука, залишки канцелярії Війська Запорізького, мідні казани для варіння їжі тощо. 16 червня 1991року відкрито пам’ятний знак українським козакам. Експозиції музею розташовані в колишніх монашеських келіях. В склад заповідника входить: Михайлівська церква (XVII ст.), Георгіївська церква (ХХ ст.), діючий чоловічий монастир. Визначні пам'ятки України