|
Музей етнографії та художнього промислу (МЕХП) Інституту народознавства НАН України – один з найстаріших і найбільших етнографічних музеїв на теренах нашої держави. Він володіє унікальними і багатими колекціями пам’яток традиційної культури та народного мистецтва українців, а також зразків декоративно-прикладного мистецтва багатьох народів світуМЕХП був утворений у 1951 р. шляхом об’єднанням двох великих музейних осередків у Львові – Міського промислового музею (1874 р. заснування, у 1939 – 1940 рр. до нього увійшли предмети націоналізованих збірок музеїв Любомирських, Дідушицького, збірки К. Бруніцького, Садовського, Б. Оржеховича, музею Пінінського та ін.) і Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1895 р. заснування). Крім того, джерелом надходження пам’яток були неодноразові доброчинні пожертви церков і костелів, дарунки визначних громадських та культурних діячів Галичини. Чимало експонатів закуповувались з виставок кінця ХІХ – поч.ХХ ст. Значним надбанням в усі часи були пам”ятки, привезені з етнографічних експедицій, які постійно споряджалися у різні регіони УкраїниСьогодні МЕХП є центром наукової, просвітницької та культурно-освітньої роботи. У 17 фондових збірках, кожна з яких є унікальним мистецьким надбанням, зберігаються близько 87 тисяч пам’яток. Постійно діюча експозиція розташована у двох будинках – пам’ятках архітектури кінця ХІХ ст. У приміщенні колишньої Галицької ощадної каси, на проспекті Свободи 15, показані пам’ятки матеріальної та духовної культури українського народу ХІХ – поч. ХХ ст. У колишньому палаці Любомирських, на пл. Ринок 10, розгорнута виставка унікальної колекції меблів, яка представляє основні стилістичні напрямки, властиві розвитку декоративно-прикладного мистецтва у Європі з ХVІ до початку ХХ ст., а також колекція порцеляни, фаянсу та майоліки найвідоміших західноєвропейських мануфактур.Постійне поповнення колекцій – органічна і невід’ємна частина ефективного функціонування музею. За роки становлення і утвердження незалежності нашої держави (з 1991 р.), фонди музею збагатились більше ніж на 5 тисяч одиниць збереження.
Фондова колекція музею об’єднує дві великі збірки: етнографічну та художнього промислу. В першій однією з найчисельніших є колекція українського народного одягу, де представлені основні види традиційного вбрання ХІХ - поч. ХХ ст. із різних регіонів України. Тут бачимо практично всі варіанти крою та оздоби жіночих сорочок: додільні, з уставками та цільнокроєними рукавами, з виложистими комірами, вишиті білими нитками, виконані технікою виколювання та вирізування, святкові, поліхромні тощо.
Поясний одяг у фонді представлений багатьма видами архаїчних незшитих форм. Це – обгортки чи горботки з Поділля, фоти з Покуття, катраніце з Буковини, плахти з Наддніпрянщини, килимові запаски з Київщини, Житомирщини, Тернопільщини, Чернігівщини. Надзвичайно колоритною є збірка нагрудного безрукавного одягу: хутряні лейбики з Поділля, корсетки із Наддніпрянщини, кептарі з Гуцульщини, мунтяни з Буковини, бунди із Закарпаття, лемківські лейбики та бойківські безрукавки. Верхнє плечове вбрання репрезентують кожухи, свити, сіряки, сердаки, бурки, гуглі, опанчі, чимерки тощо. Доповнюють збірку головні убори: намітки, завії, рантухи, серпанки, шапочки-очіпки, капелюхи, а також взуття – постоли, личаки, черевики, чоботи. Додатковими елементами одягу служили плетені пояси-крайки, а також чисельні прикраси – металеві згарди з чепрагами, дукачі, намиста із справжніх коралів, каменів, бісеру тощо.
Орнаментальним багатством вирізняється фонд української вишивки – найбільший у збірці музею. Він налічує близько 18 тис. зразків, які творили унікальні окраси жіночого та чоловічого вбрання, а, крім того, інтер’єрної тканини. Тут представлено широкий спектр геометричного і рослинного декору та багатої колірної гами, що вирізняє кожен етнографічний регіон, а також практично все розмаїття використовуваних технік: хрестик, півхрестик, низь, стебнівка, мережка, лічильна гладь, занизування, вирізування, виколювання та інші.
Колекція писанки – одна з найбільших і найповніших, налічує близько 13 тис. од. Більшість писанок, успадкованих МЕХП від Музею НТШ, датовані кінцем ХІХ – поч. ХХ ст. Найдавніша писанка створена у 1874 р. Орнаментальні мотиви писанок, зібраних майже з усієї території України, багаті, різноманітні та оригінальні за композиційною побудовою. Вони виділяються насиченістю барв, на тлі яких виступають відомі з давніх часів орнаменти-символи, уміло стилізовані архаїчні мотиви. Поряд з українськими, у фонді зберігаються також невеликі збірки словацьких, румунських та хорватських писанок.
Група домотканих килимів ХVІІ – поч. ХХ ст. представляє відомі килимарські осередки України. “В художньому вирішенні деяких виробів відображені особливості етногенетичних культуротворчих процесів як окремих історико-етнографічних районів України, так і східнослов’янської та загальнослов’янської спільності загалом”. У фонді, зокрема, зберігаються килими ХVІІІ – ХХ ст. з Полтавської та Київської областей, з характерним квітковим орнаментом, подільські килими – з поперечним розташуванням візерунка, гуцульські і буковинські – з поперечно-смугастим поліхромним орнаментом.
Музей володіє колекцією церковних тканин – зразками ткацтва Заходу і Сходу ХVІІ – ХІХ ст., які переважно потрапили до музею із галицьких монастирів та церков. Сюди відносяться спеціальні вироби для церковного інтер’єру: “воздухи”, пелени, завіси царських воріт, покриття на престоли та жертвенники, а також всі елементи священичого одягу, як грецького так і римського обрядів. На особливу увагу заслуговують покрівці на чашу, плащаниці, пелени, єпитрахілі прикрашені технікою гаптування металевими (срібними і золотими) та шовковими нитками. Єдиною в Україні є унікальна збірка коптських тканин, придбана у 1888 р. До пам’яток, які представляють культуру інших народів, що проживали на території України, належать вірменські килими ХVІІ – ХІХ ст., а також єврейські культові та ужиткові тканини ХVІІІ – ХХ ст., оздоблені характерними сакральними символами іудаїзму, збірка яких є найбільшою в Україні.
До найбагатших в художньому та декоративному відношенні тканих виробів належать шовкові пояси, переткані металевими нитками (золототкані), що виготовлялись в Івано-Франківську, Бродах, Слуцьку, а також у Кракові та Ліоні. Вони були звичним компонентом одягу заможних верств шляхти та міщанства ХVІІІ – ХІХ ст., притаманним не лише українському, але й польському та білоруському костюму.
Колекція народної кераміки (понад 11 тис. од. зб.) складається з пам’яток ХІХ – ХХ ст. і представляє традиційні гончарні осередки України, здавна знані на Гуцульщині, Львівщині, Волині, Поділлі, Наддніпрянщині, Полтавщині тощо. У фондовій збірці виділяються, зокрема, вироби відомих гуцульських майстрів – О.Бахматюка, М.Баранюка, П.Кошака, сокальського майстра – В.Шостопальця та багатьох інших. Особливе місце у фонді займають вироби, створені на основі інтерпретації народних традицій на фабриці І.Левинського у Львові. Необхідно зазначити, що у 2002 р. фонд поповнився великою збіркою керамічних виробів, яку подарував до музею відомий львівський художник-реставратор, збирач народної кераміки – Петро Лінинський. Ця унікальна колекція налічує більшее 1300 пам’яток, є надзвичайно цінною, самобутньою, дуже вагомою сторінкою в історії українського мистецтва і, мабуть, не має аналогів у світі. У цьому ж році в одному із залів музею відбулось урочисте відкриття постійної експозиції (із частини подарованих пам”яток) “Давні кахлі Галичини: від витоків до ХУІІІ століття”.
Колекцію сучасної кераміки виділено у окремий фонд, який почав формуватися на початку 1960-х рр.. У фонді зібрано твори (понад 1 тис. од. зб.) декоративно-ужиткового мистецтва другої половини ХХ ст. – унікальні авторські композиції виставкового характеру та зразки для тиражування професійних художників Києва, Львова, багато з яких є визнаними авторитетами – лауреатами і учасниками Міжнародних конкурсів у Фаенці (Італія), Валлорисі (Франція), Дзінтарі (Латвія).
Багатою і різноманітною є колекція порцеляни, фаянсу, майоліки та художнього скла (близько 18 тис. од. зб.). Численними є, зокрема, збірки корецької і баранівської порцеляни, а також фаянсів з Потелича, Глинська, Любичів Королівських. Представлена невелика група скульптурних виробів Пациківського фаянсового заводу. Сучасна порцеляна і фаянс зібрані майже з усіх великих заводів України. Значене зацікавлення відвідувачів музею викликає порцеляна відомих західноєвропейських мануфактур – Мейсена, Відня, Берліна, Севра, Веджвуда, а також унікальні пам’ятки, створені майстрами з Китаю, Японії, Туреччини, Ірану, Італії, Іспанії, Чехії, Голландії, Угорщини, Польщі, які експонуються у відкритих фондах музею.
Велика група виробів зі скла, різноманітних за стилевими ознаками та прийомами декорування, належить до ХVІІІ – поч. ХХ ст.. Вони свідчать про вагомі здобутки німецьких, французьких, австрійських, італійських, чеських майстрів. Українське скло представлене археологічними фрагментами посуду українських гут ХVІ – ХVІІІ ст., виробами майстерень ХVІІІ – ХІХ ст. і заводським склом др. пол. ХХ ст.
Кращі здобутки мистецтва різьблення ХІХ – поч. ХХ ст. репрезентує колекція художніх виробів із дерева: “Орнаментальні мотиви [...], виконані різьбленням, випалюванням, розписом та інкрустацією на дереві, утворюють складний синтез символів, знаків, образів і понять далекого минулого і сучасної емблематики, виражений узагальненими семантичними засобами”. Окремі фондові предмети, зокрема, скрині, (понад 100 од. зб.), датовані ХVІІ - ХVІІІ ст. Унікальними пам’ятками є ікони-хрести, або так звані “образи”, які походять з Гуцульщини і творять в своїй основі одно-, дво-, чи трираменний хрест, виконаний в техніці контурного різьблення. Серед великої збірки ручних дерев’яних хрестів найдавніший датується ХVІ ст. Надзвичайно самобутні гуцульські дерев’яні свічники-трійці, оздоблені іконографічними сценами Розп’яття, трираменними хрестами, дзвіночками-дармовисами, іноді розмальовані яскравими фарбами.
Найбільшою в Україні є музейна колекція різьблених виробів родини Шкрібляків з Гуцульщини – Юрія та його трьох синів, а також вироби інших відомих народних майстрів. Окремою групою у фонді виділяються музичні інструменти кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Серед них – трембіти, скрипки, сопілки, цимбали, флояри.
Збірка художньої обробки шкіри представлена поясами (череси, букурійки), ташками, гаманцями, футлярами, декорованими в основному технікою холодного і гарячого тиснення, яка відома ще з ХУІ ст. Майже всі вироби оздоблені з використанням металевих прикрас - “бовтиць”, “бобриків”, “ціточок”, а також аплікації, вирізування, художнього плетіння.
Значна частина предметів фонду сільсько-господарських знарядь праці пов”язана з основними видами трудової діяльності селянина – землеробством і тваринництвом. Найкраще у фондах представлені західні регіони України, зокрема, полонинське господарство жителів гір: моделі господарсько-житлових споруд - колиби, стаї, кошари; музичні інструменти – трембіти, пастуші роги, сопілки; предмети для випасу тварин – колокільця, гострозубі ошийники – ”оброжі”, пута, а також посуд та приладдя для обліку та переробки молока на полонині. Доповнюють збірку вироби з інших видів занять: збиральництва, рибальства, мисливства, бортництва.
Органічною частиною культури і, водночас, самобутнім видом декоративно-прикладного мистецтва українців є народна іграшка. У ній у своєрідній формі відтворені звичаї, обряди та побут народу. У фонді народної іграшки представлені майже всі регіони України, а також Польща, Литва, Франція, Швеція, Фінляндія та інші країни. Іграшки виконані із найрізноманітніших матеріалів: глини, дерева, скла, фарфору, паперу, соломи, лози, рогози, тканини тощо. Цілком унікальні за своєю пластикою іграшки, ліплені з сиру, які виготовляли лише на Гуцульщині. В давнину вони виконували ритуальні функції (“колачики”та “баранчики” роздавали за душі померлих, а також за здоров”я худоби).
Збірка художнього металу представляє багатий асортимент виробів: скрині-сейфи, замки, декоративні накладки, посуд, підсвічники, дзвони, зброю, прикраси та ін. Для більшості з них властиві витончені естетичні форми, використання неповторних орнаментальних мотивів та сюжетних композицій. До таких належать, зокрема, жіночі прикраси з монет або хрестиків – згарди, перстені, кульчики, а також нагрудні чоловічі хрести. У музейній збірці група хрестів налічує понад 450 од. зб. Серед художніх виробів значне місце посідають речі церковного вжитку, які були подаровані церквами і костелами. Це, насамперед, літургійний посуд, а також шати ікон, оклади, “вотуми” зі срібла, міді, латуні. Єдиним у своєму роді експонатом у фонді металу є дзвін з церкви Благовіщення м. Ковеля Волинської обл. У колекції фонду знаходиться унікальна збірка гіпсових форм (287од.), які відтворюють рельєфне оздоблення дзвонів. Один з найстаріших, датований 1341 р., виконаний для церкви св. Юра у Львові.
Унікальна колекція меблів складається в основному зі збірки Львівського міського промислового музею, яка комплектувалась з виставок та антикваріатів Відня, Берліна, великих міст Італії, приватних збірок колекціонерів. Це характерні зразки різних за стилевими ознаками меблів, виготовлених майстрами європейських країн та західноукраїнськими і львівськими меблярами, – від епохи середньовіччя до стилю “модерн”.
Цікавим зразком класичних меблів Росії є сталеве ліжко, яке виготовлене між 80 – 90 рр. ХУІІІ ст. на Тульському збройному заводі на замовлення Катерини ІІ для племінниці князя Потьомкіна Олександри Енгельгард, котра виходила заміж за Франціска Браніцького, помістя якого було у Білій Церкві.
Музейна колекція годинників є, безперечно, найбагатшою і найціннішою в Україні (близько 450 од. зб.). Її комплектування започатковано у 1874 р. Міським промисловим музеєм. Більшість з годинників – механічні, проте є і сонячні, найдавніший з яких датується 1584р.. Окрасою колекції є годинники ХVІ – ХVІІ ст. із Західної Європи, у вигляді читири-, шести-, восьмикутних веж, оздоблені золоченням, карбуванням, гравіруванням. Найцікавіші з них представлені у трьох залах постійної експозиції музею, яка відкрилася для відвідувачів у травні 2006 р., у дні святкування 750-річчя Львова.
У музейній збірці окремо виділено фонд коштовностей, який складається із скульптурної пластики, ювелірних виробів, емалей, віял, люльок, табакерок, виготовлених із дорогоціних порід дерева, металу та каміння багатьма майстрами Європи, Азії, Африки ХУІІІ – ХХ ст.
Помітне місце серед фондових збірок музею займає колекція плакату (понад 10 тис. од. зб.), яка сформувалась у 1890 – 1930-х рр. і представляє твори плакатного мистецтва багатьох країн світу. Однією з найвагоміших є збірка французького плаката, серед яких зустрічаємо плакати авторства А.Мухи, А.Тулуз-Лотрека, П.Бонара. Зокрема, творчість всесвітньовідомого художника А.Мухи репрезентує 23 плакати. Найчисельнішою в колекції музею є збірка польського плакату, яка налічує понад 1,5 тис. од. зб. Широко представлене у фонді плакатне мистецтво Австрії, Німеччини, Іспанії, Англії, Чехії, Румунії, Росії, Швеції, Америки та ін. Українське плакатне мистецтво репрезентують твори львівських і наддніпрянських художників міжвоєнного двадцятиліття – П. Холодного, П. Ковжуна, В.Січинського та інших.
Володіючи насправді унікальними збірками, МЕХП розглядає, як один з головних напрямів своєї діяльності, їх планомірну та ефективну популяризацію. Згаданий процес включає три вагомі складові: 1) експонування фондових колекцій безпосередньо у виставкових залах МЕХП; 2) репрезентацію основних фондових колекцій в регіонах України; 3) показ окремих фондових збірок за кордоном.
Оцінюючи здобутки останніх п’яти років, можемо виділити низку виставок. Зокрема в залах МЕХП серед інших були показані такі виставки із фондової збірки: до 100-річчя від дня народження відомого художника і суспільного діяча початку ХХ ст. Едварда Козака (2002 р.), “Народний одяг України і Польщі в малюнках Є.Глоговського та К.Келісінського” (2004 р.), “Польські плакати Арт-Деко” (2005 р.), “Американський плакат кінця ХІХ – початку ХХ ст.” (2005 р.), “Чеська культура у Львові” (порцеляна і скло, 2005 р.), “Львівський феномен” (декоративно-ужиткове мистецтво Львова 1970 – 80-х рр., 2006 р.).
В числі основних в містах України експонувалися: у Волинському краєзнавчому музеї – “Плакати Альфонса Мухи” (2002 р,), а також згадані вище “Польські плакати Арт-Деко” (2005 р.); в Музеї історії міста Дніпродзержинська – “Українська народна іграшка”, (2002 р.); в київській галереї “Родовід” – “Мистецтво Гуцульщини та Покуття” (2003 р.).
Про активну виставкову діяльність МЕХП за кордоном свідчать ряд значних виставок. Так, виставка “Скарби євреїв Галичини” була організована і показана в музеї м. Шльонсберг (Німеччина) у 2002 р., а з березня до жовтня 2005 р. вона експонувалася в Етнографічному музеї Шльос Кітзее в Австрії. З березня 2006 р. і до кінця 2007 р. виставка іудаїки із МЕХП знаходилась в турне містами Польщі: Сталева Воля, Гданськ, Щецін, Катовіце, Плоцк, Лєшно, Вроцлав. Цей проект здійснювався разом із Гданським історичним музеєм і Регіональним музеєм в м. Сталева Воля. Назвемо ще низку виставок, де були представлені унікальні надбання МЕХП, а саме: “Мистецтво Гуцульщини та Покуття” – в Чікаго (США, 2004 р.), “Кришталева гута в Старостві Любачівському 1717 – кін. ХУІІІ ст.” – в Національному музеї в м. Варшава (Польща, 2004 р.), “Плакати Альфонса Мухи” – в музеї Замойських м. Козлувка (Польща, 2005 р.), “Дрібношляхетські оселі на пограниччях” – у музеї Шляхти Мазовєцкої в Цєханові (Польща, 2005 – 2006 рр.), “Люльки з МЕХП” – у Національному музеї Перемишльської землі (Польща, 2006 р.),“Любомирські пшеворської лінії – аристократи і колекціонери” – у Регіональному музеї м. Стальова Воля, а також у Вроцлаві, Плоцку, Козлувці (Польща, 2006 – 2007 рр.) тощо.
Експонати фондових збірок МЕХП долучалися до багатьох спільних концептуальних виставок, зокрема: – “Польські жінки” (Музей в Радомі, Польща, 2003 р.), “Ляльки Польщі, ляльки світу” (Львів, МЕХП, 2003 р.), новостворена експозиція у “Китайському палаці” Золочівського замку (2004 р.), “Гданськ для Речі Посполитої” (Гданськ, Польща, 2004 р.), виставка, присвячена 480-им роковинам одержання м. Долина Магдебурського права (Краєзнавчий музеї м.Долина, 2005 р.), виставка з нагоди відкриття у Львові музею “Львівська пивоварня” (2005 р.), “Львів – відкрите місто” – до 750 річчя Львова (Львівська галерея мистецтв, 2006 р.), “Початки музею ім. Князів Любомирських – дари Юзефа Максиміліана Оссолінського та Генріха Любомирського” – у Народовому закладі ім. Осолінських у м. Вроцлаві (Польща, 2007 р.), “200 років утворення вільного м. Гданська Наполеоном Бонапартом” – в Історичному музеї м. Гданська (Польща, 2007 р.) і багато інших.
Одним із напрямків діяьності МЕХП є надання експозиційної площі для чисельних змінних виставок творів сучасних художників, які періодично організовуються у виставкових залах. Так, лише за останній 2007 рік відбулося 36 виставок, серед них 9 – у співпраці із закордонними партнерами, а зокрема у сприянні консульств таких країн як Польща, Литва, Чехія, Канада, посольства США, Австралії, французького центру у Львові.
Унікальні колекції Музею етнографії та художнього промислу є невичерпним джерелом для дослідницької діяльності науковців, істориків, етнографів, культурологів, мистецтвознавців, а основне – для естетичного виховання молоді та формування її культури. Лише за останній, 2007р., Музей відвідало понад 40 тисяч екскурсантів, у яких назавжди залишиться відчуття духовного та естетичного збагачення.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
