|
Літопис Житомирського краєзнавчого музею почався з 15(28) жовтня 1865р. в приміщенні російської публічної бібліотеки, після того, як волинський губернатор М.І. Чертков подарував їй 48 зразків місцевих гірських порід і мінералів. 10(23) квітня 1866 року колекцію виставили для відвідувачів. У листопаді 1873 року з місцевого статистичного комітету у бібліотеку була передана колекція, зібрана Готфридом Осовським. Вона складалася з 400 зразків гірських порід, мінералів, геологічних та палеонтологічних матеріалів. Так поступово формувалася музейна збірка. Музей керувався розпорядчим комітетом бібліотеки. Для розміщення речей, що надійшли у музей, розпорядчий комітет відвів кімнату, а також завів хронологічний та систематичний каталоги колекцій. У звіті комітету бібліотеки за 1877 рік було відзначено, що музей при бібліотеці складався із різних джерел: частина була подарована при створенні бібліотеки, інша надійшла з місцевого статистичного комітету, решта принесена в дар жертвувателями. Під час будівництва приміщення для бібліотеки було вирішено розмістити у ньому і музей. У 1897 році музей переїхав у нове приміщення бібліотеки по вул. Пушкінській, 32. Дуже багато зробив для упорядкування, а також перевезення і розміщення музею у новому приміщенні член розпорядчого комітету бібліотеки, історик, археолог, географ, викладач 1-ї чоловічої гімназії Я.В. Яроцький (1840 - 1915). Подальша історія музею пов’язана з Товариством дослідників Волині, яке офіційне засновується у губернському місті Житомирі у 1900 році. Воно мало метою всебічне вивчення Волині, її минулого, її життя та потреби. З 1901 року починається новий період його діяльності. Науковим опрацюванням музейних колекцій почали займатися фахівці. Першим завідувачем Волинського Центрального музею став С.А. Бржозовський (1878 - 1933) - член товариства (з 1907 р.) і його віце-голова (з 1913 р.), в майбутньому - вчений-метеоролог, головний фундатор Волинської філії сільськогосподарського комітету України, викладач Житомирського інституту народної освіти , автор ряду наукових краєзнавчих досліджень. Впродовж 4-х років він був хранителем музею, а з 1911 року, з моменту перейменування музею у Волинський Центральний, стає його завідувачем, обіймаючи зазначену посаду до 1921 року. Значну роль у діяльності музею і його подальшому виділенні у самостійну установу відіграв П.А.Тутковський (1858 - 1933) - видатний геолог і географ, в майбутньому академік Української (1918 р.) і Білоруської (1929 р.) Академій наук, один з фундаторів Академії наук України, автор кількох сот наукових праць, блискучий популяризатор і педагог. За його клопотанням музей у 1911 році отримав окреме приміщення Будинок працелюбства (на розі вулиць Гоголівської і Хлібної).Тутковський чимало зробив для поповнення зібрання музею. Він передавав до музейних фондів колекції гірських порід, мінералів, зразків крейди, палеонтологічних знахідок, а також особисті дарунки, серед яких його наукові видання. Члени Товариства дослідників Волині досить активно комплектували музейні колекції. У 1913 році на музейному обліку вже було 8292 експонати. Музей складався з 4 відділів: природничо-історичного, етнологічного, економічного та історичного. 8 квітня 1913 року міністром освіти затверджений статут музею і з 1 січня 1914 року він стає самостійним закладом, незалежним від Товариства дослідників Волині. У 1919 році Волинський Центральний музей прийнятий у відання Волинського губернського комітету по охороні пам’яток мистецтва і старовини. В цей період у музей почали надходити предмети з націоналізованих приватних колекцій. Був створений художній відділ. У 1920-х роках музей мав 3 приміщення: головне по вул. Лермонтовській, 13 з відділами: геологічним, зоологічним, ботанічним садом та оранжереєю; на розі вулиць Гоголівської і Хлібної - мистецтва, археології, праці і промисловості; по вул. К. Лібкнехта, 10 - етнографічним та історичним. Волинський центральний музей офіційно отримав статус науково-дослідного закладу у травні 1925 року. На початку 1928 року Всеукраїнською Академією наук (ВУАН) при музеї затверджено аспірантуру при 2-х відділах геологічному та етнографічному, які відповідно очолили професори С.В. Бєльський (1866 -1943) та В.Г. Кравченко (1862 - 1945). Руйнівною хвилею прокотилися музеєм репресії 1930-х - 40-х років. Багатьох працівників спіткала трагічна доля. Під час другої світової війни приміщення музею по вул.Лермонтовській було зруйноване. Більшість експонатів втрачено. Колектив працівників музею багато працював над відновленням експозицій. У травні 1945 року музей відкрився для відвідувачів по вул.Вільській,17. З 1970 року краєзнавчий музей знаходиться по вул.Комарова, 8-а (тепер Замкова площа,1). На музейному обліку понад 115 тисяч експонатів основного фонду. Щорічно музей організовує наукові конференції, виставки на базі своїх колекцій та з провідних музеїв країни, проводяться фольклорно-етнографічні та літературно-мистецькі свята. Н.Ланчук, завідуюча відділом Житомирського обласного краєзнавчого музею.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
