|
В самому центрі Києва, в старовиному парку Хреща тий, нещодавно відновлено комплекс перших споруд Київського централізованого водогону.
Це дві стрункі водонапірні вежі та підземний резервуар питної води, яким вже понад 130 років.
Зараз тут знаходиться Водно-інформаційний центр, який так часто називають Музеєм води.
Офіційне відкриття Центру відбулося 24 травня 2003 року Київським міським головою О.Омельченком, а створений він був за підтримки Київської міської державної адміністрації в тісній співпраці з міністерством екології Данії та України у відновлених спорудах першого київського водогону.
Тихенько відчинимо двері закладу, приєднаємося до екскурсіі.
Ось високий об’єм водонапірної вежі з макетом трубопроводу посередині, що відтворюють роботу інженерної споруди. Під стелею можна розглядіти дно водонапірного баку.
З розповіді екскурсоводу,які завжди зважають на вік відвідувачів,дізнаємося про перші споруди київського водогону, для чого вони були необхідні, як працювали і чому споруджені саме тут, підкреслює при цьому, що не один аналогічний заклад у світі не споруджено у центрі столиці.
В основу роботи центру закладено принцип інтерактивності.
Передумовою створення Водно-інформаційного центру були указ Президента України “Про підготовку та проведення 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища “Довкілля для Європи” та Протокол про наміри між Урядом України і Урядом Королівства Данія.
Метою створення Центру є покращення загального рівня інформованості стосовно важливості водних ресурсів та підвищення рівня усвідомлення щодо їх збереження та раціонального використання.
Але повернемося до екскурсії. Далі чуємо розповідь про історію створення водогону міста і його перших споруд, про архітектурну оригінальність першої водонапірної вежі (1872 рік) та інженерну унікальність її сусідки (1876 р) з пожежною каланчею та житловими поверхами, де розміщувались квартири персоналу Київського товариства водопостачання.
Звучить прізвище талановитого військового інженера Аманда Єгоровича СТРУВЕ, якому Київ завдячував відкриттям у 1870 р. мостом через Дніпро - на той час найдовшим в Європі залізничним мостом та першим в Росії мостом на кесонній основі, а також організацією трамвайного сполучення та газового освітлення міста.
Згадується прізвище інженера Доната, якому Струве передав підряд на виконання будівництва приймального колодязя з Дніпра, водонапірної башти, резервуару для води, будинку фільтрів та насосної станції, фонтанів, водорозбірних та пожежних кранів (гідрантів) та водопровідної мережі, а також прізвище міського архітектора Олександра Яковича Шіле - автора багатьох архітектурних проектів споруд.
У підвальній частині башти перед нами розчиняються металеві двері холу резервуару.
Далі іде розповідь про сам резервуар, в якому зберігалась питна вода, про його технічні та конструктивні особливості.
Споруда резервуару якісно збудована і чудово збереглась. За 130 років існування ніде навіть не відійшло облицювання цегляної кладки стін, що спрощувало задачу будівельників по внутрішньому оздобленню конструкцій, яка звелась до їх фарбування.
Бачення виставкової експозиції Центру запропоноване данським дизайнером Карстеном Мьоллером, а його реалізація потребувала фінансування в об’ємі 2,5 млн. данських крон, яке і було здійснене Міністерством екології Данії.
Чому саме спеціалісти Данії були задіяні в проекті створення Водно-інформаційного центру?
Справа в тому, що в Данії створено цілу мережу природознавчих інформаційних центрів, у тому числі і води, де напрацьований корисний досвід проведення у нестандартній формі екологічно-просвітницької роботи з дітьми та молоддю.
Форми цієї роботи та подача матеріалу прості та органічні. На перший погляд тут дуже легко поєднується серйозний матеріал і з грою, але за цим криється напружена розумова праця авторів ідей та тих, хто їх реалізує в життя. Думається , що все це не було б можливе без достатнього рівня любові спеціалістів до своєї справи та до дітей. Ось чому прийняті, мабуть, данські ідея і допомога.
Перша виставкова зона «Природа на поверхні землі».
Тут ми отримуємо інформацію про водні ресурси планети Земля, водні ресурси України та шляхи їх забруднення у процесі життєдіяльності людини. Все подається у вигляді стендів з фотографічними видами та текстами, а також макетами і акваріумом. І треба бачити реакцію відвідувачів після розповіді про те, що глобальна проблема дефіциту прісної води в Україні стоїть гостріше, ніж ми думаємо: на одного жителя нашої країни припадає 1 тис.м3 прісної води, що в 10 разів менше, ніж в середньому у колишньому СРСР. А за нормами ООН країна, де на людину припадає менше 15 тис. м3 води на рік, вважається водонезабезпеченою.
Вагомим експонатом зони є акваріум довжиною 8 м та об’ємом 2,5 т води, що відображає розріз звичайної української річки з рибою, що виловлена в Дніпрі, а не вирощена штучно. Проблемою була її адаптація до умов проживання у акваріумі та складність її експонування з причин неабиякої полохливості. Та , здається, все позаду…
Виставкова зона
«Природа під землею»
В цю частину виставкової експозиції ми попадаємо за допомогою ліфту. Гудить двигун, відчувається легка вібрація, а монітор на стіні показує зображення пластів землі, крізь які ми їдемо.
В темряві підземелля бачимо над головою склепіння з корінями дерев і трубами різного призначення.
Тут ми знайомимось зі структурою порід ґрунту, їх значення для очищення води, віком підземних вод та їх рухом, старовинними та сучасними методами пошуку та підйому артезіанської води.
Досить оригінально проілюстровані розрізи сільського дерев’яного колодязю та колодязю вуличної водопровідної мережі.
Цікавим експонатом зони являється діюча модель артезіанської свердловини фірми «Грундфос».
Виставкова зона
“Водозабір, водопідготовка та транспортування води”
В цій частині експозиції ми дізнаємось про історію створення водогонів в Україні та світі, джерела водопостачання Києва, технологічну схему очищення поверхневих вод та схему транспортування води від станції водопідготовки до квартири споживача.
Особливий інтерес у відвідувачів викликають елементи дерев’яних трубопроводів, які були знайдені на Подолі під час виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Це дерев’яна труба з суцільного стовбура, що подавала воду з київських гір до фонтану “Самсон” та труба з окремих елементів (клепок), що ув’язані дротом.
Виставкова зона
“Водокористування”
При вході у виставкову зону ми знайомимось з порівняльною діаграмою споживання води на 1-го мешканця за добу в різних країнах світу. Не випадково зразком ощадливості є Данія (120л) у порівнянні з нашими 350 літрами. Данцям вдалося досягти такого рівня споживання води завдяки раціональній ціновій політиці та ефективній і планомірній екологічно-просвітницькій роботі.
Тут також можна порівняти вимоги до якості води санепідемслужби України з вимогами Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я та зробити висновки, що перші не менш жорсткі.
Найбільш ефектним в цій експозиції є навмисно разюче показані приклади марних втрат води у санвузлі з переливом її через верх ванни, чаші умивальника та унітазу.
Поверх цього водоспаду працює душ, чим автор експозиції ще раз спробував акцентувати увагу на тому, що душ економічніший і гігієнічніший ніж ванна. Але як же нам від неї важко відмовитися...
А школярі тут знайомляться з різними проявами води.
Виставкова зона
“Водовідведення”
Ми з цікавістю розглядаємо велетенський унітаз, який є одним з найпопулярніших експонатів.
Також у цій зоні подані зразки сучасних конструкцій унітазів та змивних бачків до них, демонструється схема основних каналізаційних колекторів міста з інформацією про довжину каналізаційної мережі міста. Вона досягає 2400 км, що трохи більше відстані від Києва до Парижу.
Основним експонатом цієї виставкової зони є макет каналізаційного колектору з цегли, пластику та залізобетону.
Виставкова зона
“Очистка стічних вод”
У виставковій зоні розповідається про технологію очистки стічних вод. На моніторі можна переглянути сюжет про шлях стоків від кухонної мийки або унітазу до очистки споруд, про етапи обробки стоків на них, знезараження та стабілізацію осадків.
Виставкова зона “Світ води”
В цій зоні подане розмаїття форм існування води на нашій планеті і водоспад, гейзер, льодовик, дзеркало річки, дощ з громом та блискавкою. Представлений в експозиції пейзаж не є вигаданим і відтворює реальний краєвид біля однієї з печер Криму.
«Кінотеатр мандрівника» доповнює зону і дозволяє відвідувачам ознайомитись візуально з водними ресурсами різни куточків світу.
Дитячий ігровий майданчик.
Згадую розповідь моїх знайомих про Данію і про те, що навіть у вагонах поїздів облаштовуються дитячі ігрові майданчики . Тож хіба можна було припустити, що дизайнер –земляк великого казкаря Андерсена - зміг би забути про цей яскравий елемент експозиції.
Тут є цікавий експонта «Дельта» - від одним дотику до спеціальної кнопки створється русло ріки - досить познавательний експеремент для старшокласників.
Малеча обожнює акваріум - можна ловити рибу, з нею гратися.
Але найпопулярніше місце біля мильних бульбашок - тут і дорослі, і діти. Цікаво дивитися як видувають з різних форм мильні кульки, «ховаються» в мильний стовп, «проходять крізь мильну стіну».
В планах центру дуже багато ідей.
Одна із них - створення екологічної школи.
Все це попереду, але обов’язково буде. Буде екскурсійний автобус і можливо не один, буде вражаюча сучасна екологічна школа і талановиті викладачі. Буде обладнаний ігровими майданчиками та атракціонами парк Хрещатий – улюблене місце відпочинку киян протягом року.
Адреса: вул. Грушевського, 1-в
01001 м. Київ
Визначні пам'ятки України
| 
Форум
