|
Стародавнє мальовниче село Великі Сорочинці на Полтавщині назавжди пов’язане з ім’ям всесвітньо відомого письменника-гуманіста Миколи Васильовича Гоголя.
Зв’язок Гоголя з Сорочинцями почався ще до його народження. Його батько, Василь Опанасович Гоголь-Яновський, у 28-річному віці одружився з юною Марією Іванівною Косяровською яку знав ще з дитинства. Їй на той час було лише 14 років.
Але таке раннє одруження привело до того, що двоє перших діточок в сім’ї Гоголів народилися мертвими. Тому, коли Марія завагітніла втретє, Василь Опанасович, остерігаючись за майбутнє немовля, шукає для неї належний догляд. За порадою своїх друзів, він везе кохану дружину до відомого українського лікаря Михайла Яковича Трохимовського, у Великі Сорочинці. Шість тижнів до пологів Марія Іванівна залишалася під наглядом лікаря і 20 березня (1 квітня за новим стилем) у флігелі лікаря народився майбутній письменник, а у Спасо-Преображенській церкві Микола Гоголь був охрещений. Після пологів ще 6 тижнів знаходилося маля зі своєю матінкою під наглядом лікаря, а потім щасливий батько забрав їх до дому – до Василівки, де Микола провів своє дитинство та юність.
Але на цьому не обірвався зв’язок Гоголя з мальовничими Сорочинцями. Тут були у нього добрі знайомі, з якими він підтримував теплі відносини. Пізнше він прославив село повістю “Сорочинський ярмарок”. Завдяки письменнику на його батьківщині щорічно проводиться традиційний Сорочинський ярмарок, який з 1999 року має почесний статус Національного.
Тож цілком закономірно, що саме у цьому селі уже 75 років функціонує літературно-меморіальний музей М.В.Гоголя, який акумулював у собі духовний світ великого земляка.
Музей має неповторну історію.
У березні-квітні 1909 року з нагоди 100-річчя від дня народження М.В.Гоголя, Великосорочинська учительська семінарія імені М.Гоголя (рік заснування–1904) урочисто відзначала ювілейну дату письменника.
Під час проведення мітингу на будинку було встановлено меморіальну дошку з написом: “Тут 20 березня 1809 року народився М.В.Гоголь”. Таким чином, будинок, де народився Гоголь, з 19 квітня 1909 року став меморіальним центром гоголівського світу.
У липні - серпні 1911 року у центрі села, на ярмарковій площі, проводилася робота по встановленню пам’ятника М.В.Гоголю. Кошти для створення цього пам’ятника надходили не лише з Полтавщини, а й з усіх куточків України та Росії. За затвердженим проектом І.Я.Гінцбурга пам’ятник було відлито з бронзи, а його урочисте відкриття відбулося 28 серпня 1911 року. До його підніжжя були покладені вінки з живих квітів, срібні, металеві та порцелянові вінки. Також покладалися вишиті рушники, книги, невеликі портрети письменника, музичні інструменти.
Після урочистостей всі ці реліквії зберігалися у Великосорочинській учительській семінарії імені М.В.Гоголя, а деякі - у флігелі М.Л.Трохимовського.
У 1914 році за рішенням педагогічної ради учительської семінарії, у зразковій школі, яка знаходилася при ній, було відкрито кімнату-музей М.В.Гоголя. Вона проіснувала до 1929 року. Отже, можна вважати, що витоки літературно-меморіального музею були саме при цьому навчальному закладі.Він розмістився у будиночку лікаря Трохимовського.
Ідею створення цього музею розвинув видатний народний артист Амвросій Бучма. Він, перебуваючи в Великих Сорочинцях на зйомках кінофільму “Сорочинський ярмарок”, у своїх бесідах з молоддю ініціював це питання. Ідеєю створення музею перейнялися широкі маси молоді. У будиночку було зроблено ремонт, почався активний збір експонатів. Вони надходили з Василівки - родового маєтку Гоголів - Полтави, Києва, Москви, Ленінграда, від гостей Великих Сорочинець.
У травні 1929 року відбулося урочисте відкриття музею, першого не тільки на Полтавщині, а й у всій Україні та Росії. Від самого початку свого існування він мав статус державного. Інтерес до нового закладу поступово зростав серед загалу.
Однак, багато унікальних експонатів було безповоротно знищено під час гітлерівської навали. Відступаючи з села у 1943 році, фашисти пограбували фонди музею, спалили будинок.
Лише у 1951 році на місці флігеля М.Я.Трохимовського було споруджено нове приміщення музею М.В.Гоголя. Було зібрано велику кількість експонатів, які розмістилися у п’яти залах.
Перший зал музею наближає нас до подій початку 19 століття. З полотен, стародавніх літографій та фотографій постає перед очима картина тогочасної України, дорогі серцю письменника куточки, де він народився, провів своє дитинство та юність. Є експонати, які безпосередньо стосуються самого Миколи Гоголя: фотокопія запису з метричної книги Великосорочинської Спасо-Преображенської церкви про його народження і хрещення, чудові портрети батьків письменника роботи художника В.Суханова, фото матері і чотирьох сестер М.Гоголя, а також краєвиди Яновщини (Василівки), де знаходився маєток Гоголів-Яновських. Надзвичайно цікаві експонати періоду Ніжинської гімназії - підручники, за якими навчалися в той час студенти даного навчального закладу, книги, які входили в коло читань юного Гоголя, рукописна “Книга всякої всячини”, що вміщувала в себе широкий і розмаїтий матеріал з усної народної творчості, українських обрядів та повір’їв, пісень та приказок. Представлено також копію атестату, який отримав письменник по закінченню Ніжинської гімназії вищих наук.
Мрії про майбутню діяльність вабили М.Гоголя до Петербурга. Однак місто зустріло провінційного юнака холодно і суворо, романтичні ілюзії швидко розвіялись. У вітрині представлено копію титульного листа першої поеми, виданої ним, яка, на жаль, не мала успіху - “Ганц Кюхельгартен”, перший малюнок Гоголя - рідна садиба у Василівці. Тут же вигляд Департаменту уділів, де розпочав свою кар’єру простим писарем М.Гоголь та Академії мистецтв, куди він приходив у вільний час.
В експозиції першого залу міститься першодрук книги “Вечори на хуторі біля Диканьки” 1831 року видання, яка принесла молодому письменнику неабияку славу. Тут же - безліч ілюстрацій, виконаних різними художниками, що розкривають епізоди повістей, які увійшли до цієї книги.
Завдяки російській мові він усьому світу зміг показати, що у центрі Європи є така неповторна країна - Україна зі щирими, працьовитими, гостинними та веселими людьми.
Збірка “Миргород” 1835 року видання представлена в другому залі. Тут же - численні ілюстрації різних художників до повістей, що увійшли до цієї збірки. З особливим захопленням працював письменник над історичною повістю “Тарас Бульба”. В основному експозиція другого залу присвячена цій повісті.
Експозиція третього залу висвітлює період розквіту творчості М.В.Гоголя, розповідає про створення “Петербурзьких повістей”, “Ревізора”, “Мертвих душ”. Першовидання “Арабесок” 1835 року, представлено також журнал “Современник”, де часто друкувались твори Гоголя, перше видання комедії “Ревізор” 1836 року.
21 травня 1842 року у світ вийшла поема “Мертві душі”, на сторінках якої письменник з неймовірною художньою правдою показав людську правду і кривду, падіння людської особистості в умовах самодержавної Росії. Поряд з гострою сатирою у творі зазвучали високий громадянський пафос і віра письменника у краще життя. “Мертві душі” - вершина творчості М.В.Гоголя.
Велику історичну цінність мають також особисті речі письменника, що експонуються в цьому залі, багатий інтер’єр, що розкриває перед нами домашній затишок, дизайн того часу. Ще одним унікальним експонатом є оригінальний портрет М.В.Гоголя роботи І. Рєпіна.
Експозиція четвертого залу розповідає про останні роки життя і творчості письменника, коли він переживав глибоку духовну кризу. У цей період з’явилася книга “Вибрані місця листування з друзями”, яка отримала різноманітні відгуки та різку критику В.Бєлінського. Зараз сучасники переосмислюють цей глибокий твір про витоки духовності та непросте буття її в реальному житті. М.Гоголь вивчається не лише як письменник, громадянин, а більше уваги приділяється його особистості, його духовному світу. Перечитавши і осягнувши книгу з такої точки зору, можна назвати її настільною книгою кожної людини, принаймні ті розділи, які проповідують велику любов до ближнього, віру і надію на краще, терпіння та мудрість, чистоту душі.
У цьому ж залі картина художника І.Смирнова “Повернення”, фото будинку у Москві, де провів останні чотири роки свого життя видатний письменник. Особисті речі письменника - портфель, валіза та записна книжка останніх років, рушники сорочинських вишивальниць та срібні віночки, що були покладені до підніжжя пам’ятника Гоголю у В.Сорочинцях у день його відкриття, доповнюють експозицію четвертого залу. Тут також можна побачити копію посмертної маски М.Гоголя.
Тема увічнення пам’яті письменника починається в четвертому залі і поступово переходить до останнього залу.
Микола Васильович Гоголь - класик світового масштабу. Його твори читають на 64 мовах світу, і у вестибюлі музею представлено цікаву виставку “Твори Гоголя мовами світу”, де вміщені примірники його творів італійською, китайською, корейською, німецькою та іншими мовами світу.
Український народ та гості близького і далекого зарубіжжя цінують безсмертну спадщину великого письменника. За десятки років музей відвідали тисячі туристів з різних куточків України, Росії, зарубіжних країн - Японії, Америки, Франції, Німеччини, Швейцарії. За тисячі кілометрів приїжджали вони, щоб вклонитися землі Сорочинській, що подарувала світу велетня художнього слова.
Повоєнний Великосорочинський музей пережив 2 реекспозиції: у 1977 та 1999 роках. Плідним виявився для музею 1999 рік, адже святкувалося 190-річчя з дня народження М.В.Гоголя та 70-річчя з дня заснування його музею у Великих Сорочинцях. До цих знаменних дат були приурочені різноманітні заходи, які широко відзначалися на батьківщині письменника.
Музей у Великих Сорочинцях - це справжня скарбниця національної духовності, яка акумулює позитивну духовну енергію. Побувавши в музеї письменника, хочеться ще і ще повернутися сюди, щоб вклонитися священній сорочинській землі, що подарувала всьому світові неперевершеного майстра слова. І в усьому є заслуга і працівників музею М.В.Гоголя.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
