|
Ідея створення музею, який розповідав би про діяльність Івана Федорова, належить ще Братству імені князів Острозьких (1909-1921). В той час воно об’єднувало місцеву інтелігенцію. Важливим етапом цієї діяльності стало створення в 1910 році братського давньосховища в приміщенні Вежі Мурованої на Замковій горі. Систематизацією i збором архівних матеріалів займався засновник i перший хранитель музею Михайло Тучемський i студент Московської Духовної Академії Михайло Струменський. Останній підготував каталог стародруків цього зібрання (Струменский М. Из Острожской старины. - Сергиев Посад, 1916).
В 1924 році музей став польською установою, якою керувало створене при міській управі «Товариство друзів музею імені князів Острозьких». До Луцька в бібліотеку i музей при Волинському товаристві друзів науки була перевезена найбільш цінна частина рукописних i книжкових пам’яток давньосховища: родинний архів Єло-Малинських та їх спадкоємців Сосновських із Новомалинського замку, латинськомовні богословські i філософські рукописні книги з острозького єзуїтського колегіуму, метричні книги, частина архіву пофранцисканського мижиріцького монастиря, документи Української військової ради в Острозі 1917 – 1918 рр, архів братства ім. кн.Острозьких, колекція фронтових листів до М. Тучемського. Можливо саме тоді зникла з Острога велика кількість рукописів із збірки волинського краєзнавця Аполонія Сендульського.
З 1938 року музей перейшов до місцевого відділення Волинського краєзнавчого товариства. Впорядкуванням решток колись багатої рукописної збірки займався музеєзнавець i археолог Ян Фітцке.
Паралельно з вищеназваною інституцією в Острозі діяв Регіональний російський музей Новицького.
У 1940 році на основі музею ім. князів Острозьких був створений історичниий, а пізніше краєзнавчий музей. У 49-х роках для нього був придбаний архів – музей Й. В. Новицького.
10 грудня 1985 року в структурі Острозького краєзнавчого заповідника було відкрито музей книги i друкарства. Експозицію його розгорнуто в Луцькій надбрамній вежі ХV-ХVI століть. Автором проекту архітектурно-художнього оформлення музею був художник живописно-оформлювального комбінату з Санкт-Петербурга Е.Е.Шаповалов.
Колекції музею формувалися з резервно-обмінних фондів ДБР (Москва), РНБ (Санкт – Петербург), НБУВ, ЛНБ ім. Стефаника в результаті обстеження культових споруд на Рівненщині та в сусідніх областях.
На сьогодні в фондах музею знаходяться більше 3000 одиниць збирання, в т. ч. 1500 з них стародруки i рукописи. Експозиція музею розміщена на 3-х поверхах (бл. 400 м2).
Експозиція на першому поверсі розповідає про виникнення словянської писемності, діяльність Кирила i Мефодія та кириличну книгу XVI-XVIIIcт, діяльність I. Федорова. До нашого часу добре збереглися майстерно виконані художні прикраси зі складним рослинним орнаментом з рукописного Євангелія початку XVI століття, створеного невідомим переписувачем на Рівненщині. У вітрині де виставлені рукописні книги XVII-ХІХ століть, привертає увагу збірник лекцій з риторики і філософії (1695), написаний латинською мовою, який належав невідомому спудею Києво-Могилянської академії. У «Пам’янику князя Костянтина Івановича Острозького», створеному в XVII столітті у Дерманському монастирі, знаходимо чимало цікавих відомостей з історії Острога. Текст написано чорним та червоним чорнилом. В експозиції є й інші унікальні видання: середньошрифтове анонімне Євангеліє (Москва, близько 1555), першодрукований Псалтир П. Мстиславця (1576). Тут же знаходяться реконструйовані інтер’єри майстерень монаха-переписувача й друкаря. Окремими комплексами представлено книги з бібліотеки Острозької Академії (1576-1636) та друки Івана Федорова, вірші першого ректора Острозької слов’яно-греко-латинської Академії Герасима Смотрицького.
Експозиція другого поверху розповідає про діяльність Острозької i Дерманської друкарень в післяфедорівський період. Зокрема представлені такі видання: «Книга о постничестві» Василія Великого (Острог, 1594 ), «Октоїх» (Дермань, 1604), «Требник»(1719). У збірці музею представлені друки Львівського братства (1591-1787), друкарні Михайла Сльозки, видання Києво-Печерської, Почаївської, Кременецької друкарень. У XVI-XVIII століттях в Україні поширюються іноземні видання. Серед західноєвропейських стародруків цікавим зразком є «Бревіарій хорватський» (Венеція, 1561) – молитовник римо-католицького духовенства, видрукуваний так званим глаголичним шрифтом. Найстарішою книгою в колекції музею є «Декреталії» Григорія IX (Париж, 1511). В ній надруковано декрети та біографія папи Григорія IX, праці італійського гуманіста Бартоломео Платіні з коментарями середньовічних юристів. Вражає художнє оформлення цієї книги. Вона набрана двома фарбами – червоною i чорною, у дві колонки. Папір дуже тонкий i білий, має водяні знаки. В книзі є гравюри із зображеннями Папи Григорія ІХ, що тримає книгу в руці, внизу в круглих медальйонах розміщено сцени з його життя, заголовні строкові літери закомпоновані у квадратні рамки з вишуканим складним орнаментом із зображенням міфічних тварин – однорогів та крилатих драконів. Обріз книги темно – синій, з насічками. Функціональним є макет книги. Виділення основних місць в тексті шрифтом іншого розміру робить її дуже зручною в користуванні. Ця книга потрапила в числі інших разом з книгами Дерманського монастиря. На окрему розмову заслуговують оправи книг. У старі часи велика увага приділялася не лише художньому оформленню текстової частини, але й оздобленню книжкової оправи. Для звичайних видань виготовлялися гладенькі шкіряні оправи, а для цінних – оправи з тисненням і рамками із складного рослинного та геометричного орнаменту. Напристольні Євангелія мали оклади або кути з дорогоцінних металів, прикрашалися дорогоцінним камінням. Серед книг, друкованих «гражданським» шрифтом - прижиттєве видання «Енеїди» І.П. Котляревського (С.-Петербург, 1798) та інші.
У третій залі для побудови експозиції використано колекційний принцип. Тут експонуються частини колекцій книг, зокрема, Біблії, друковані в різних містах світу: Госларі, Антверпені, Венеції, Варшаві, Крулевці, Нью-Йорку; світські видання, наприклад, «Історія Галлії» (Базель, 1598), «3ільник» (Краків, 1613), «Старий і новий Рим» (Рим, 1668) та ін.Також в експозиції представлено букварі мовами народів світу, збірку «Кобзарів» Т.Г.Шевченка. Найстарішим виданням є «Кобзар», друкований у Празі 1876 року. Окрему колекцію формують мініатюрні видання - книги українських видавництв «Мистецтво», «Наукова думка», «Веселка». В окремий розділ виділено екслібриси українських художників графіків.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
