Музей іграшки

Наша малеча отримала в подарунок - іграшковий музей. Офіційно музей відкрили влітку 2005 року, але більше року знадобилося колективу, щоб з виставки іграшок стати повноцінним музеєм – з презентабельними вітринами, професійним освітленням, а головне – знайшли своє обличчя в розмаїтті музейних закладів. Експозицію можна сміливо назвати – історія іграшок. Починається вона з примітивних вузлових ляльок, які робили ще до християнського періоду. Їх робили з ганчір”я, трави, соломи, листя... І зараз такі ляльки зустрічаються в багатьох племенах Африки та Австралії. Пізніше почали з”являться більш довговічні дерев”яні іграшки, керамічні забавки. Піднімалася цивілізація – змінювався матеріал, але тема залишається одна – фігурки тварин, ляльки, військове та побутове знаряддя. Іграшка – річ недовговічна. Діти є діти. Гублять, ламають. Тож майже не залишилося колекцій зі старовинними іграшками. Один із перших дослідників народної іграшки на Україні вважається Марко Грушевський ( 1865-1938) - чотириюрідний брат першого Президента Михайла Грушевського. Саме він перший почав збирати, вивчати та досліджувати іграшку, яку власноруч робили і якою бавилися сільські діти. На початку ХХ століття вийшли його книги „Дитячі забавки та гри усякі...”( „Київська старина” 1904 р.) та „Дитина в звичаях і віруваннях українського народу” ( Львів 1906 р.). Доля книжок і їхнього автора трагічна - Марка Грушевського страчено або в Биківні, або на Лук”янівському цвинтарі у 1938 році, а з книжок до нашого часу залишилося всього 3 примірника. Справу Марка Грушевського продовжують його нащадки – онука Грушевська Валерія Львівна та правнука Левчук Ярослава Миколаївна. Задяки їм проходять виставки іграшок в багатьох музеях, збираються майстри, відроджується пам”ять Марка Грушевського. Саме йому була присвячена перша Всеукраїнська науково-практична конференція „Марка Грушевського читання”, яка проходила на базі музею іграшки. В невеликому коридорі була влаштована виставка дерев”яних народних іграшок, які описав Марко Грушевський: дзига, арбалет, повітряний змій, лук, меч, ходулі, візочки – все, чим недавно бавилися сільські діти. Виставили свої твори народні майстри, які відроджують старовинну техніку народної іграшки: з трави, дерева, глини, кукурудзи, полотна, сиру.... Зараз всі магазини та базари завалені китайською примітивною пластиковою іграшкою. Супермени, черепашки-нінзя, Барбі, динозаври витіснили з уяви дитини народних героїв та образи етнічної культури. Саме через космополітичність сучасної іграшки дитина губить свою національну орієнтацію, звички, традиції, зрештою мову та державу... На Україні під час хаосу збанкрутіли майже всі іграшкові фабрики. Прошарок майстрів пробує відродити українську національну іграшку, але невелику кількість купують скоріше на сувеніри, ніж до іграшкової корзини дитини. Відмирають технології. На грані зникнення іграшка з сиру. Ця унікальна техніка існує виключно на Україні в Карпатах у двох селах Брустури та Річка у Косові. Помруть майстрині, і смачні іграшки залишаться тільки в музеях та в наукових описах. Зараз проходить шалена реклама про лікарню майбутнього. Збираються кошти, підтягуються спонсори та меценати, розвертається програма, яка спекулює на офіційній статистиці. Але й хворим дітям потрібні іграшки. Добрі, зрозумілі, рідні, а не монстри та тупі американські білявки (Барбі!)... Перекреслюючи всі надбання минулого, ми не беремо звідти найкращого. Питання дитячого виховання при соціалізмі було на пріорітетному місці. Починаючи з 30-х років існувала спеціальна комісія, яка затверджувала дитячу іграшку під ідеологію соціалізму. В Америці – американська ідеологія. А у нас яка? Зрештою, ми її маємо? Вітаємо працівників музею іграшки – вони змогли знайти лінію національного відродження. І хоч колекція музею сформувалася переважно з іграшок 30-х років ХХ століття до часів Незалежності, музейники провели національну ідею в українських ляльках, в гуцульских забавках, в м”яких іграшках радянського періоду, які виставлено для маленьких відвідувачів. Завдяки дарункам сучасних майстрів представлено іграшки минулих століть, якими бавилися наші предки. Фонд музею налічує понад 10 тисяч одиниць. В трьох невеликих залах виставлені найкращі зразки майже вікової історії. Діти з цікавістю розглядають забавки своїх рідних, а батьки ностальгують, дивлячись на ведмедиків, коників, машинки, Чебурашок, згадуючи своє веселе та бешкетне дитинство. Визначні пам'ятки України