Музей Пимоненка

Малютянка. Це село прекрасне у будь-яку пору року. Тож недарма полюбилося воно видатному українському художнику Миколі Корниловичу Пимоненку, який з 1888 по 1911 роки жив і творив тут свої прекрасні полотна. Народився майбутній академік живопису, член мистецьких творчих Об’єднань Франції, Німеччини, Англії 9 березня 1862 року в міщанській сім’ї Корнила Даниловича Пимоненка у мальовничому передмісті Києва. Навчався у Київській рисувальній школі М.І.Мурашка, в якій згодом багато років викладав малювання. 1882 р. вступає до петербурзької Академії мистецтв, де був один із найкращих учнів. Та через хворобу легенів він вимушений був у 1884 р. залишити Академію, місто нездійсненних надій і повернутися до Києва. Лікарі радили їхати за кордон або в Крим на лікування, але Микола Корнійович обирає сільське повітря, напоєне пахощами лісу й степу – Малютянку, яка стає для нього панацеєю, тихою заводдю серед життєвих проблем. Ще одинадцятирічним хлопчиком він допомагав батькові розписувати церкви в Боярці, Мотовилівці, Малютянці. Тоді і запала йому в душу краса цього краю. Плідно працював тут майстер. У своїх картинах М.Пимоненко з глибокою повагою та щирою любов’ю оспівує життя селянина(“Орач”,“Жнива”, “Сінокіс”). Найбуденніші сцени життя під його пензлем набувають, то зворушливо-ліричного звучання, то забарвлюються теплим гумором (“Побачення”,”Суперниці”, “Біля криниці”, “П’яний сват”, “На ярмарку”). В 1885 році Миколу Корниловича обирають членом Товариства пересувних художніх виставок. З 1885 року він стає членом Товариства південноросійських художників. Високі досягнення митця відзначив вищий художній заклад країни – петербурзька Академія мистецтв, удостоївши його в 1904 році званням академіка. З 1907 року Пимоненко виставляє свої роботи у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні. Картина “Гопак” залишається назавжди в Луврі, полотно “Вихід з церкви в страсний четвер” - в Мюнхені. За заслуги в мистецькій діяльності в 1907 році Микола Корнилович стає членом Мюнхенської спілки письменників, в 1909 році - членом Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури. У 1912 році М.К.Пимоненко пішов у світ вічний. Поховано митця на Лук’янівському кладовищі в м. Києві. А нам, нащадкам, навічно лишилися художні твори та безмежний світ митця, якими він обдаровував людей. Урочисте відкриття музею М.К.Пимоненка у Малютянці, філії Боярського Краєзнавчого музею, відбулося 25 вересня 1997 р. Будівництво відбувалося силами жителів села. Варто щиро подякувати всім, хто стояв біля витоків народження музею Зараз в музеї відкривається краєзнавча експозиція, фонд видатних і цікавих людей села. В музеї відбуваються художні виставки, тематичні лекції, мистецькі зустрічі. І постійно йдуть до скромного будиночку на узліссі гості та екскурсанти. Визначні пам'ятки України