|
Полтавщина… Край, прославлений піснями і легендами, історією і красою, хорошими людьми і чудовими куточками природи. Їх можна зустріти всюди, куди б не пішов, якою стежиною не рушив.
Одна з таких доріжок веде до мальовничої окраїни села Ковалівки, де вітер таємниче шумить у верхівках височезних сосен, шелестить у листі кленів та лип, де тихо плинуть води Коломака, то переливаючись на сонці всіма кольорами веселки, то ховаючись у тіні розлогих викорчумакуватих верб… Де весною горять свічки каштанової алеї, духмяно пахнуть кущі бузку, восени яскраво червоніють кетяги калини та горобини, а взимку милують око красуні-ялинки. Саме тут, у цьому прекрасному місці, з 1921 по 1926 роки знаходилась трудова колонія імені Максима Горького, якою керував А.С.Макаренко, а 25 лютого 1988 року до 100-річчя з дня народження видатного педагога було відкрито Державний музей-заповідник.
Від тих часів до сьогодні залишилися Червоний та Білий будинки і Флігель. Нагадують про життя і побут колоністів вхідна арка, альтанка, фонтан, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань (пірс). У центрі музейної території, в невеликому сквері, встановлено пам’ятник – погруддя А.С.Макаренка.
Огляд експозиції музею починається з Червоного будинку. За часів колонії тут, на першому поверсі, знаходились їдальня та кухонні приміщення, а на другому – спальні для майже ста хлопчиків. Зараз у восьми залах Червоного будинку розгорнута основна експозиція музею – фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом більше 1600 експонатів.
Матеріали першого залу музею розповідають про дитячі та юнацькі роки А.С.Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок педагогічної праці.
Увазі відвідувачів представлені елементи інтер’єру будинку, де проживала сім’я Макаренків, книги, які читав Антон Семенович, його фотографії з родиною, з учнями та колегами.
Експозиції наступних залів присвячені діяльності дитячих виховних закладів, якими керував А.С.Макаренко – Трудової колонії імені Максима Горького та Комуни імені Ф.Е.Дзержинського.
Умови життя колоністів у 1921-1922 роках можна уявити, побачивши закопчені стіни, піч-„буржуйку”, старий мідний чайник, нефарбовані дерев’яні табуретки. У залі також розміщені куточки навчального класу, кузні, конюшні, демонструються плуг, молотарка, які використовувались у 20-тих роках минулого століття. Привертає увагу панно роботи художника Н.Жука, на якому зображено свято першого снопа – одна із важливих традицій колонії. Коли дозрівало зерно, рано-вранці в супроводі оркестру з веселими піснями усі колоністи виходили в поле, щоб скосити виділену ділянку, і зробити перший укіс доручали кращому зі старших колоністів. Потім в’язали першого снопа, прикрашали його кольоровими стрічками, квітами і, повернувшись у колонію, ставили на видне місце. Увечері колоністи влаштовували святковий концерт.
У травні 1926 року колонія імені Максима Горького переїздить у Куряж під Харків. Музейні стенди з документами і фотоматеріалами розповідають про життя і побут Курязької колонії до приїзду горьківців, про „завоювання Куряжа”, про новий період у житті колоністів.
8 липня 1928 року колонію відвідав Олексій Максимович Горький. Ця хвилююча подія відображена на панно художника Е.Курбали. Особливе місце також займає фотокопія подарованої письменнику рукописної книги „Наши жизни. Горькому – горьковцы”, в якій колоністи поділилися своїм найпотаємнішим: одні – спогадами про минуле, інші – мріями про майбутнє.
Окремий куточок експозиції розповідає про клубну роботу колонії. Стенди присвячені діяльності духового оркестру, одного з кращих у Харкові, ізогуртка, де вихованці навчались малювати, випилювати, майструвати і моделювати. Особливе місце в експозиції належить театру. Тут відтворені сцена і реквізит, виставлені збірки драматичних творів, за якими ставилися спектаклі.
Новий етап у житті А.С.Макаренка висвітлює експозиція п’ятого залу музею. У грудні 1927 року в Харкові, тоді столиці України, була відкрита комуна імені Ф.Е.Дзержинського – виховний заклад для дітей чекістів, які загинули при виконанні службових обов’язків. Спочатку при комуні працювали майстерні. Пізніше комунари збудували заводи, на яких вперше у країні почали випуск досить складної продукції - електроінструментів і перших вітчизняних вузькоплівкових фотоапаратів марки “ФЕД”.
У залі експонується макет будівництва заводу «ФЕД» та фотоапарат „ФЕД”, випущений у тридцяті роки, зразки продукції, що виготовлялась на підприємствах, прапор комуни, форма комунарів, особисті речі А.С.Макаренка: письмовий набір, записник, польова сумка. А ще художникам вдалося створити макет кімнати, в якій жили вихованці, та куточок «тихого» клубу.
Окремий зал присвячено гуртковій роботі в комуні, діяльності оркестру, бібліотеки, спортивних секцій, туристичним походам комунарів. Такі масові походи – поїздки в Москву, Крим, у Донбас, подорожі по Волзі, Кавказу, – здійснювалися щороку.
Наступні зали висвітлюють київський (1935-1937рр.) та московський (1937-1939рр.) періоди життя і літературної діяльності видатного педагога і письменника, експонуються його книги, видані мовами народів світу, кінокадри та ілюстрації до всесвітньовідомої «Педагогічної поеми», розповідається про вчених-макаренкознавців, які займаються вивченням педагогічної спадщини Антона Семеновича, її втілення в життя в умовах сьогодення. Окреме місце відводиться вихованцям А.С.Макаренка.
У останньому залі Червоного будинку в жовтні 2004 року відкрито Музей історії освіти Полтавщини, аналогів якого немає в нашій області.
Екскурсія продовжується в Білому будинку, який розташований на крутому березі річки Коломак. За ним – колодязь, невеликий фонтан, альтанка, сходи, що ведуть до ріки, невелика пристань (пірс), а вдалині – старий ліс.
У Білому будинку – меморіальна частина музею. Науковці, художники-реставратори Полтавського художнього комбінату намагалися відтворили тут не лише матеріальну обстановку далеких 20-х років минулого століття, а й атмосферу, в якій жили вихованці А.С.Макаренка, дух, що панував тоді в цих стінах.
У навчальних класах та клубі, крім обладнання, демонструються фотокопії документів, що розповідають про життя колонії імені Горького, її вихованців, про педагогів та обслуговуючий персонал, про ведення господарства.
У майстернях представлені куточки шевця та кравця, знаряддя для виробництва кошиків, станки для плетіння доріжок із рогозу, широкий набір столярних інструментів та обладнання, сільськогосподарський реманент.
У кабінеті, де А.С.Макаренко зробив перші записи для знаменитої „Педагогічної поеми”, де він працював щодня від ранку до глибокої ночі, встановлено його робочий стіл, на столі – друкарська машинка, печатка колонії імені М.Горького, письмове приладдя, поряд – креслярський столик із зробленими рукою А.С.Макаренка кресленнями території колонії, Білого будинку і Флігеля. Тут же, в окремій вітрині, - особисті речі Антона Семеновича: його сорочка, пенсне, портфель, записна книжка-щоденник.
Визначні пам'ятки України
|
Форум
