Музей «Берегиня»

Може здатися дивним, але поштовхом до створення музею послужила повість І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. І у технікумі було створено музей етнографії і побуту “Берегиня”. З часом музеєм зацікавився Науково-методичний центр культури Прикарпаття. На початку 2000 р. музей зареєстровано як Державний історико-етнографічний музей “Берегиня”. Нове приміщення для музею надав технікум. Це актовий зал у гуртожитку і дві кімнатки. Майже рік творили новий музей. 4 грудня 2001 р. на Введення відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів. Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків, є унікальні речі, наприклад, рушник з татарським узором з Рогатинщини, бесарабські рушники, виміняні в наших краях на жменьку зерна чи окрайчик хліба голодного 1947 р., серветка, вишита в тюремній камері політв’язнів радянських часів. Окрасою музею є міні-експозиція: українська діаспора першої чверті 20-го ст., церковний куточок, колекція писанок, бабусині скрині, повні всякого добра тощо. В музеї обладнана опільська кімната і комора. Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками, якими користувалися наші предки. Для наочного показу відмінних ознак одягу західноукраїнських етнічних груп в музеї виставлено найтиповіші зразки костюмів опілянок, покутянок, гуцулок, бойківчанок. На жаль, народна культура опілян ( на відміну гуцулів, покутян, бойків) вивчена і досліджена дуже слабо, тому колекція музею являє найцінніший матеріал для дослідження цього етнографічного регіону. Спостерігається як при відвіданні музею у старих людей зворушуються серця, на очі набігають сльози, нагадуючи їм про дитинство у старій під стріхою хаті, молодість, роки поневірянь їхніх батьків та дідів за часів панської Польщі та німецької окупації, поневірянь по сибірам та криївках за радянської влади. Велике враження справляє музей на молодь. Визначні пам'ятки України