|
Дитячі роки майбутній письменник провів серед мальовничої природи у своїх діда і баби. Вічнозелені карпатські вершини, тихі долини, шумливі потоки - все це глибоко врізалось у пам’ять хлопчика. І пізніше у своїй біографії Марко Черемшина згадує, що він «виріс серед співанок, казок і сопілок, вдихав їх і віддихав ними».
З 1889 р. Іван Семанюк навчався в Коломийській гімназії. У цей час він зближується з Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, Семеном Горуком, які стали його найближчими друзями на все життя. Під впливом своїх старших друзів Іван Семанюк робить перші літературні спроби: пише вірші, драму «Несамовиті».
З квітня 1896 р. в чернівецькій газеті «Буковина» було надруковано оповідання «Керманич», підписане псевдонімом Марко Черемшина, що з того часу стало літературним ім’ям Івана Семанюка. Восени 1896 р. після закінчення гімназії Марко Черемшина вступає до Віденського університету на правничий факультет. Таким чином здійснюється його мета: «Образуватись, щоб своєму народові, коли не помочи, то бодай сорому не наробити».
Будучи студентом, Іван Семанюк продовжує займатися літературою та просвітницькою діяльністю. Деякий період очолює студентське товариство «Січ». Перша збірка новел Марка Черемшини «Карби» вийшла в Чернівцях у 1901 р. Вона вмістила 15 новел з народного життя західноукраїнського селянства.
3 появою збірки «Карби» зросла популярність Марка Черемшини серед народу. З великою приязню відгукнулися на вихід збірки Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський.
«Наша проза,— писав Іван Франко,— під пером Кобилянської, Стефаника, Черемшини... набрала поетичного лету, мелодійності, ніжності, грації та різнорідності...»
В жовтні 1901 р. Марко Черемшина закінчує університет. Протягом 1902-1905 рр. у Відні складає ряд екзаменів по курсу і по підготовці до докторату. Диплом одержує в липні 1906 р.
У жовтні 1906 р. Марко Черемшина приїжджає в м. Ділятин, де протягом шести років проходить адвокатську практику в конторі адвоката Лагодинського. Добра слава про молодого юриста бідноти Марка Черемшину дійшла й до Снятинщини, де в той час жив письменник В. Стефаник. Він запропонував Марку Черемшині переїхати до Снятина, на що письменник дав свою згоду.
У 1912 році Марко Черемшина відкриває свою адвокатську контору в Снятині, разом з Василем Стефаником письменник розгортає активну громадську роботу. Вони організовують господарсько-ветеринарні курси, беруть участь у товариствах «Взаїмна поміч», «Сільський господар», «Просвіта», влаштовують збори селян, на яких виступають з доповідями. Селянська тематика характерна для другої збірці Марка Черемшини «Село вигибає», яка вийшла в 1925 р. під редакцією М. Зерова. До збірки ввійшли новели, написані протягом 1914 -1919 рр. Письменник відтворює страхіття війни, веде страшну розповідь про винищення гуцульського села, правдиво відображає всю складність суспільно-політичного життя Західної України.
25 квітня 1927 р. перестало битися серце видатного письменника і громадського діяча. Поховано Марка Черемшину на міському кладовищі у Снятині.
Третя книга новел Марка Черемшини вийшла у 1929 р. під назвою «Верховина», вже після смерті письменника.
13 лютого 1948 року Виконавчий комітет Станіславської обласної Ради депутатів трудящих прийняв Постанову № 98 «Про відкриття літературно-меморіального музею Марка Черемшини», який був відкритий у Снятині 17 липня 1949 року, у власному будинку письменника.
З часу відкриття музею до березня 1974 року його директором була дружина письменника Н. В. Семанюк. Завдяки громадськості міста, організаторським здібностям Н. Семанюк було створено першу експозицію музею, яку ілюстрували відомі українські художники: І.Їжакевич, Ф. Коновалюк, В. Касіян, О. Кульчицька, Ф. Манайло, В. Сидорук та ін. З допомогою громадських активістів Володимира та Леоніди Хроновичів, Я. Лукавецького, Е. Данилович, Н. Костинюк, Я. Столярської, О. Плешкан проводилась активна науково-просвітницька робота.
Під керівництвом Н. Семанюк науковці музею Р. Лукавецька, І. Костащук, І. Гуцуляк проводили науково-дослідницьку роботу, підтримували зв’язки з багатьма діячами української культури. В різний час вони відвідали оселю, де 15 років жив український письменник. Багато відгуків про музей є свідченням слави письменника-новеліста, впливу його творчості на формування патріотичних почуттів українців.
Український народ шанує пам’ять Марка Черемшини. У 1949 році в Снятині відкрито літературно-меморіальний музей, а у 1952 р. у рідному селі письменника Кобаках споруджено пам’ятник і відкрито музей.
Твори письменника видавалися понад 30 разів. Новели Марка Черемшини перекладено на німецьку, чеську, болгарську, молдавську, латвійську і білоруську мови.
13 червня 1974 р. за ухвалою ЮНЕСКО в світі широко відзначали 100-річчя з дня народження Марка Черемшини. В ювілейні дні у скверику поблизу музею було відкрито пам’ятник Марку Черемшині (скульптор В. Борисенко, архітектор М. Козак).
Згідно розпорядження Снятинської районної державної адміністрації з 1999 року засновано премію імені Марка Черемшини за кращі здобутки в галузі літератури, журналістики, видавничої справи і просвітництва, концертно-виконавської діяльності, образотворчого мистецтва, архітектури й дизайну.
Визначні пам'ятки України
| 
Форум
