Літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського

Переживши віки буремної і героїчної історії, Полтава - чи не єдине місто Лівобережжя, яке не втратило національної самобутності, залишившись центром української культури на сході України. Рідне місто Івана Котляревського свято береже пам’ять про свого геніального сина: тут є вулиця, ліцей, кінотеатр, бібліотека, парк, що носять ім’я поета; на одній з центральних вулиць міста височить прекрасний пам’ятник митцеві, споруджений на народні пожертви на початку ХХст. В одному з мальовничих куточків Полтави, на колишньому Келінському, а нині Першотравневому проспекті у старовинному будинку, що, за переказами, належав відомому поету Василю Капністу, розташований Полтавський літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського, відкритий у вересні 1952 року. Більш ніж півстоліття він гостинно зустрічає відвідувачів - шанувальників творчості Івана Котляревського з багатьох куточків світу, адже слава Котляревського невмируща, а внесок його в розвиток української культури неоціненний. Саме І.П.Котляревський безсмертною „Енеїдою” започаткував історію нової української літератури, вивів її на європейські шляхи розвитку, за що справедливо величаємо його з Т.Г.Шевченком батьком української літератури. Експозиція музею розміщена у шести залах. Сьома зала - виставкова, де щомісяця презентується нова виставка з творчого доробку сучасних полтавських митців, цікаві зібрання з приватних колекцій тощо. Велика кількість різноманітних матеріалів, систематизованих за тематико-хронологічним принципом, розповідає про життєвий і творчий шлях Котляревського, вшанування його пам’яті. Письменник виконував чимало різних обов’язків в адміністративних і громадських установах Полтави, 12 років перебував на військовій службі, впродовж 25 літ - наглядач Будинку виховання дітей бідних дворян, 8 років - піклувальник Полтавських благодійних закладів - ось віхи його службової діяльності. Все життя Іван Котляревський виявляв інтерес до українського фольклору, цікавився театром, любив музику. Був актором-аматором, близько чотирьох років виконував обов’язки головного директора Полтавського театру. Два експозиційних зали присвячено творчості. „Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник” - три твори, як три віхи на початку: ними Іван Котляревський вибудував цілу імперію України з її старосвітським побутом, домоустроєм та державоустроєм, її міфами та легендами, з її моральним кредо і табу. За наявності розумно, дбайливо і наполегливо зібраної колекції, котра налічує близько 7 тисяч музейних предметів, стало можливим відкриття Садиби І.П.Котляревського на Івановій горі 1969 року до 200-річчя від дня народження письменника. І відтоді музей, що об”єднав літературну та меморіальну експозиції, став справді єдиним повноцінним організмом. Весь свій вік прожив Іван Петрович у хаті, успадкованій ще від діда, диякона Успенського кафедрального собору, який нині відбудовується за Державною програмою „Відтворення видатних пам’яток історії та культури”. Місце, де розташована садиба письменника, - старовинний самобутній куточок Полтави, який земляки поета з любов’ю й шаною нарікли Івановою горою. Це улюблене місце відпочинку полтавців та гостей міста. Звідси видно старовинний Хрестовоздвиженський монастир, який „пам’ятає” полковника Мартина Пушкаря і Марусю Чурай, а з Білої альтанки відкриваються чудові краєвиди понад Ворсклою. У будиночку п’ять невеликих покоїв. Із сіней двері ліворуч ведуть у кімнату, стіни якої обшиті світлою дошкою. Це кабінет письменника. Тут знаходиться відомий автентичний сволок з вирізьбленим кирилицею текстом :”Создася дом сей во имя Отца й Сына й Святого Духа. Амінь. Року 1705 месяца Августа 1.” Тут працював Котляревський, сюди летіла його муза, а звідси йшли в світ загони безстрашних козаків-троянців; тут 185 років тому народились „Наталка Полтавка” і „Москаль-чарівник”. На письмовому столі - рукописні сторінки творів поета: чіткий, читабельний почерк, впевнена рука митця. Напроти кабінету - вітальня. У стелю цієї кімнати вмонтовано ще один старовинний сволок 1705 року. У цій кімнаті представлені документи, що розповідають про історію будинку та родини Котляревських. Маленька кімната ліворуч з вітальні - опочивальня. Тут знаходяться особливо цінні меблі: ломберний столик, люстерко, комод - особисті речі І.П.Котляревського. Прямо з вітальні двері до світлиці, які гостинно відкривалися перед друзями і знайомими господаря. Іван Петрович привітно дивиться з портрета роботи художника Л.Каштелянчука: приємна зовнішність, освітлена європейською вихованістю, освітою, гумором. Поряд з портретом - картина невідомого фламандського художника ХVII ст. „Іспанець тримає в руціі рака”, що належала І.Котляревському. Інтер’єр світлиці максимально точно відтворений за спогадами сучасників та друзів господаря дому. У будиночку є ще одна невеличка кімната - кухня. Вона приваблює відвідувачів численними старовинними предметами хатнього вжитку кінця ХVIII-поч.ХІХ ст. Безсмертний полтавець здобув справді всенародну славу. Радісно читати слова студентів Полтавського педагогічного університету у книзі вражень музею:”Бажаємо, щоб стежка до садиби І.П.Котляревського ніколи не заростала терном байдужості і полином гіркого нехтування. Нехай зростає шана і любов до світлої пам’яті митця!” Щорічно музейний комплекс І.П.Котляревського відвідують близько 35 тисяч чоловік, проводиться 1500 екскурсій. Визначні пам'ятки України