Харкiвський приватний музей мIської садиби

Церковні фрески тьмяніють, садиби руйнуються час плете павутину амнезії спонтанно і без відстрочок... Харківська земля по праву може пишатися дивовижними витворами культурної спадщини. Деякі з них - садиби в Шаровці і Старому Мерчику, визнані кращими архітектурними ансамблями XIX ст. в Східній Європі. Вони зрідка відвідуються туристами і любителями рідного краю. Інші, менш відомі садиби і церкви або вже зруйновані руками вандалів і диханням природи, або продовжують тихо гинути... Центром вивчення історичної спадщини Харківської губернії став Харківський приватний музей міської садиби, заснований у 2002 році. Музей об’єднав багатьох людей, яким небайдужа пам’ять минулих поколінь, людей, готових відновити і зберегти дорогоцінні пам’ятники культури для майбутніх поколінь. Тільки трепетне і шанобливе ставлення до старовини може відкрити справжні сторінки історії, без якої неможливий повноцінний розвиток культурної людини. Основна діяльність Музею не зовсім звична, вона спрямована не лише на зберігання музейних експонатів і здування з них пилу. Навпаки, архівні документи з’являються в новому друкарському вигляді, доступному для фахівців і людей, що цікавляться історією Слобідської України. Музей видає книги, присвячені рідному краю з часу його заселення до 1917 року. Серія “Харківська історична бібліотека” включає книги, присвячені храмам Харківської губернії, історичній хронології Харківської губернії, історії Харківського дворянства, Харківського місцевого самоврядування, історії добродійності на Харківщині. На особливу увагу заслуговують видання “Історико-статистичного опису Харківської єпархії” Філарета (Гумільовського) у 3-х томах. Без посилань на цей твір Філарета не обходиться жодна скільки-небудь історично значуща праця. Періодичним виданням Харківського приватного музею міської садиби є Харківський історичний альманах. Статті харківських дослідників, що війшли в альманах, присвячені археології, загальним матеріалам з історії Харківської губернії, історії мистецтва, персоналіям і генеалогії, доповнені фотоілюстраціями, планами і архівними документами. У 2001 році колективом Музею була заснована серія книг з історії садиб Харківської губернії. Першою в цьому переліку була перевидана книга відомого мистецтвознавця Г.К.Лукомського “Старовинні Садиби Харківської Губернії”. Але оскільки Г.К.Лукомським були описані тільки шість з одинадцяти повітів Харківської губернії, інші п’ять досліджували співробітники Харківського приватного музею міської садиби. Ці дослідження становитимуть ще п’ять томів: “Старовинні садиби Ізюмського повіту”, “Старовинні садиби Зміївського повіту”, “Старовинні садиби Куп”янського і Старобєльського повітів”, “Старовинні садиби Лебединського повіту” і “Старовинні садиби Харківської губернії. Доповнення”. Таким чином, в основу книг покладено як архівні документи, так і результати етнографічних експедицій, дослідницьких поїздок Музею, які проходять щосезону. Директором Музею А.Ф.Парамоновим сфотографовані пам’ятки старовини Харківської губернії, що збереглися, фотовиставка діє постійно в експозиційному залі Музею. Фонд Музею складається з особистих архівів А.Ф.Парамонова, А.В.Парійського, П.Романова, сімей Захаренко (Люботин), Стреліних (Харків), Пашнєвих (Харків), майора І.С. Коверди, підполковника В.П. Кедровського, генерал-лейтенанта З.К. Слюсаренка, дворянина І.І. Базавлука, кінематографіста Н.І. Біра, поета Б.А. Слуцького і поетеси Мети Роос. Крім того, Музеєм зібрані колекції фотографій 1860-1938 рр., платівок 1911-1960 рр., уламків, зібраних на зруйнованих садибах, колекція ялинкових іграшок, гірлянд, Снігурочок та Дідів Морозів, книги з історії м. Харкова і Харківської губернії ХІХ-ХХІ ст.ст., газети і часописи 1903-1980 рр. Особливу цінність в Музеї представляють карта позаштатного міста Білопілля Сумського повіту 1806 р. і економічна примітка на Харківський повіт 1905 р. (рукопис). Особливо вдячний Музей тим людям, які дарують експонати, розказують про сімейні архіви, а також допомагають в дослідницькій роботі і організації виставок. У нього багато друзів, адже він співпрацює з Державним архівом Харківської області, Харківською бібліотекою ім. В.Г. Короленка, з вченими Харківського національного університету ім. Каразіна, Товариством вивчення російської садиби (Російська Федерація), а також з деякими громадськими організаціями м. Харкова, які допомагають випускати книги і організовувати виставки. За час роботи співробітники Музею провели кілька виставок, що в новому світлі відкривають сторінки історії Харківської губернії Фотовиставка “Садиби плачуть”, що проходила з 16 по ЗО липня 2004 р. в Харкові, викликала великий інтерес як у ЗМІ, так і у городян. Навіть ті, хто небайдужий до історії свого краю, із здивуванням відкрили для себе прекрасні, забуті і занедбані куточки харківської старовини. Однак, самої лише уваги громадськості і приватних ініціатив недостатньо для відтворення пам’яток архітектури, такі дослідження і реставрація повинні підтримуватися на державному рівні. Але, на жаль, керівники області як і раніше залишаються глухі до благань про допомогу вмираючій спадщині. Адже відновлені садиби Харківської губернії могли б стати візиткою туристичної Слобожанщини! Харківський приватний музей міської садиби розмістився в підвалі, що орендується по вул. Квітки-Основ’яненка в м. Харкові. Хоча директор Музею вже кілька років безуспішно добивається дозволу міської влади на переїзд в одну із занедбаних харківських садиб - будинок купця. На початку минулого століття тут бували визначні представники Срібного віку: Володимир Маяковський, Велімір Хлєбніков, Микола Гумільов, Давид Бурлюк. Не хотілося б, щоб доля культурної спадщини Харківської області повторила трагічну долю цих поетів. Визначні пам'ятки України