Броварський музей

Мабуть вже ніхто не пам’ятає, що головні повітряні ворота до Києва були в Броварах. Було це в далекі тридцяті роки. І не один був там аеродром – цілих два. Другий, військовий, базувався в райцентрі - в Гоголеві. Саме тут 25 червня 1941 року німці почали бомбардування. Історія Броварщини починається ще з ІV ст. до н.е. – в с. Літочки знайдено найдревніше людське поселення. А про броварські ліси розповідають легенди, в яких живуть лише розбійники та злодії. Навіть існує версія, що це були землі казкового Солов’я-розбійника. Але архівні пошуки не підтвердили ці легенди. Та і самі Бровари досить “молоді” – дата заснування 1630 рік. В той час ці землі знаходилися під польською владою, тому і назвали містечко на польський лад – Бровари, що означає “пивоварня”. Національно-визвольна революція ХVІІ століття охопила майже всі землі України – і в Броварах у січні 1648 року створюється козача сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки розбудовують Бровари, будують в містечку церкву святих Петра та Павла, допомагають у будівництві церкви Святої Трійці. На той час Бровари знаходились у володінні Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської лаври. Бровари стоять на самому краю Чернігівської губернії, від Києва віддаляють якихось 20 км і Дніпро. Саме таке географічне становище і спонукало до розвитку торгівельної мережі в містечку, і воно три рази на рік перетворювалося в суцільний ярмарковий майданчик – сюди їхали з усієї округи. А для зручності гостей і тутешніх мешканців, в 1912 році, запустили мототрамвайчик Київ-Бровари. Багато людей зв’язало свою долю з цим краєм. Шевченко згадує його в своїх віршах: “Варнак”, ”Близнецы”,”Сотник”, в славнозвісній “Катерині”. Тут плідно працював гоголівський поет Грицько Чуприна. В тридцяті роки ХХ століття знаменитий А.Макаренко в Броварах заснував трудову колонію №5 НКВС, в якій і працював деякий час. Гордяться броварчани своїм лікарем – Ісаком Лазаревичем Фельдманом. З 1904 року через його дбайливі руки пройшли тисячі людей Нікому не відмовляв, до всіх їхав, всім допомагав. І коли прийшли німці до міста - не втік, не виїхав, а лікував полонених, видавав острайбайтерам довідки з цілим букетом “інфекційних” захворювань. Такого нахабства фашисти не витримали – розстріляли. Залишилася про нього у людей добра пам’ять, а в музеї – його особисті речі. В 1981 році створили місцевий музей. Спершу це був філіал Переяславського музею. З 1997 року – самостійний державний краєзнавчий музей. Хоч і невеликі фонди, але тут знаходяться безцінні речі які не мають аналогів в світі: ритуальна кістяна сокира, срібні сережки ще з часів Київської Русі, мідна сокира. А ще в експозиції є цікаве крісло: дерев’яне, підлокітники у вигляді сокири, спинка, як хомут з кінської упряжі. І надпис по ньому – “тише едешь-дальше будешь”, “поспешишь – людей насмешишь.” Стояло б воно собі і стояло, як приклад народної творчості середини ХІХ століття. Але в руки науковцям потрапила збірка фондів Ермітажу. І там, на чільному місці, фотографія і опис їхнього крісла, з приписом, що в світі існує тільки чотири таких крісла. Одне з них в Ермітажі, інші - зникли. Ось, виявляється, одне і знайшлось: зберігалося воно у лікаря в с. Гоголеві. Музей планує поновити археологічні експедиції. Збільшиться фонд музею – і для відвідувачів відкриються нові скарби Броварської землі. На сьогодні в музеї на площі 270 кв. м працює шість експозиційних залів. В першому залі – природознавча колекція, в другому – історично-археологічні експонати від кам’яного віку до кінця ХІХ ст. Затишна етнографічна виставка розташована в третьому залі. Події ХХ століття відображені в наступній залі. А п’ята та шоста зали розповідають про сучасне життя міста, про промисловий розвиток регіону, про знаменитих людей, якими пишаються Бровари та передмістя. Адреса: вул. Гагарина, 6 м. Бровари Визначні пам'ятки України